Рожева Миша

– Чим казка вiдрiзняеться вiд життя? – вголос подумала я. – Тварини починають розмiрковувати на розумнi теми.

– Залiк! – сказала Рожева Миша. – Цей рiк буде у нас з тобою надзвичайним.

– Нiчого страшного! Я люблю незвичайнi речi!

– Ти не боягузка?

– Боягузка, звiсно, – зiзналася я, – але я – найсмiливiша боягузка!

* * *

Я дивилася, як гостi розгортають подарунки. Письменник Коханов подарував своiй дружинi Дашi жабу з дiамантовими очами, а якутка Зарина як заверещить радiсно:

– Це ж царiвна-жаба!

– Моя Миша в сорок тисяч разiв краща цiеi бридкоi жаби! – буркнула я сама собi.

Але Зарина почула, погрозила пальцем:

– Ну, ти прямо, як твоя мама…

Я заклiпала очами: що? А голена Даша подарувала письменнику Коханову футболку великого розмiру з портретом фрiка з голим торсом.

– Який гарненький! – заусмiхалась якутка.

Письменник Коханов боляче впiймав мене за руку:

– З Новим роком, Марусю! Ти в Москвi в якiй школi навчаешся?

– У французькiй.

– Парле ву франсе? – вимовив вiн iз жахливим акцентом.

– Навiщо це тобi? Францiя гине! Європа йде на Дно!

– Дикобраз у густiй сметанi! – заричав мiй тато. – Ти сам iдеш на Дно!

Я нiчого не зрозумiла. Але було ясно, що тато iнодi любить ненавидiти письменника Коханова.

Французькi винороби подарували здичавiлому американцю плавки кольору китайського прапора з золотими зiрками. Тато тримав у руках подарованi французами двi пляшки вина, як двiйнят. Мама подарувала йому антикварне зiбрання творiв Шекспiра в 9-ти томах, перев’язанi мотузочкою.

А що подарував iй тато? Красень-велосипед!

– Навiщо менi велосипед? – знизала плечима мама.

– Тату! Рожева Миша говорить людською мовою! – вставила я.

Тато вiдiйшов вiд мене в здивуваннi.

– Чоловiки недовiрливi, – хитнула головою Рожева Миша. – Твiй тато, навпаки, не бачить очевидних речей.

* * *

Пророкування Рожевоi Мишi збулися. Мине зовсiм небагато часу… i, опинившись у клiшнях у Крокуючого Екскаватора (ще один нiк), на волосину вiд загибелi, я скажу собi:

– Якщо! Якщо я дивом урятуюсь, я сяду за стiл разом з Рожевою Мишою.

Вона буде писати книжку для дорослих, а я – для дiтей, мi все змiшаемо, а що вийде – не знаю.

* * *

Новий рiк тривав. Письменник Коханов захотiв увiмкнути телевiзор, але тато знову на нього нагримав:

– Закiнчуй отруювати атмосферу!

Замiсть телевiзора пролунали звуки гiтари. Довговолосий красунчик на дальньому кiнцi стола перебирав струни.

– Звiдки вiн? – здивувався тато.