Рожева Миша

Мобiльний телефон плечем притиснутий до вуха. Погляд благальний. Розмова з шанувальником, з тим, хто стрiлявся.

Дiана метнула тарiлку на стiл i повернулася, щоб бiгти назад, але телефон вислизнув i плюхнувся в молочну гречку, окропивши мое нове потворне обличчя.

– Дiано! – пролунав з тарiлки вiдчайдушний голос. – Що з тобою? Алло!

Телефон забулькав i замовк.

– Потонув… – отетерiла Дiана.

– Гречана каша з телефоном! – оголосила я.

На бiлому судовому стiльцi бiля мене зареготала Рожева Миша. Дiана злобно втупилася в неi:

– Теж менi реготуха!

Я виловила телефон двома пальцями:

– Як дохле мишеня!.

. Ой, пробач, Рожева Мишо!

Миша не вiдповiла. Надулася! Вона пiдозрiло сильно надулася… Я не люблю, коли люди переграють… i мишi теж… Вона тодi ще не була вiдкрита менi, не зробила свiй сумний comingout.

– Дiано, не хвилюйся! Тато тобi новий айфон купить. – Я витерлася серветкою i пiдбадьорливо поплескала Дiану по руцi. – Я хочу показати тобi фокус!

Я схопила часточку лимона з блюдця, сунула в рот.

Обличчя в Дiани зморщилося, як нiби вона сама смокче лимон без цукру, як нiби вона не бачила цей фокус сто тисяч разiв. Коли я була зовсiм маленькою, я обожнювала смоктати лимони. Я тарабанила по столу: хочу лимон! Мама з усмiшкою простягала часточку. Тато вiд захвату белькотiв незрозумiле:

– У Марусi занадто кисло-солодке життя!

Мама гладила тата по руцi. Приходили гостi. Мама з татом говорили iм, що я особлива, нi на кого не схожа! Я показувала фокус. Всi зойкали.

Тато розводив руками:

– Кисло-солодке життя!

* * *

Рожева Миша пов’язала на шию бiлу серветку i разом зi мною взялася за гречану кашу. За снiданком я розповiла iй дещо зi свого життя:

– Коли я народилася, мама з татом дуже зрадiли. Ось, казав тато друзям, знайомтеся: Маруся Менделеева! Така крихта, а вже Менделеева!

– Менделеева! Сиии! – пiдтакнула Рожева Миша.

– Ну так! І дзвiночки дзвонили: Маруся Менделеева! Маруся Менделеева!

– Ти знаеш, як народжуються люди?

– Менi Дiана показала на прикладi котiв.

Мама i народила мене, як кiшка! Всього за двадцять хвилин! Смiшно, що люди приховують, як вони роблять дiтей. Тварини не приховують, а люди по кутах ховаються!

– Тварини кращi за людей! – заявила Рожева Миша.

– Та ну!.. Це занадто смiлива заява, – охолодила я ii тваринопоклонство. – Знаеш, коли я була зовсiм маленькою, тато з мамою спали в обiймах. До них з ранку прибiжиш, залiзеш у постiль, насолоджуешся.