Рожева Миша

Коли нашi матроси прив’язали катер до корми, вiн пiднявся на яхту, вiдмовившись вiд простягнутих рук. У нього було цiкаве волосся: чорно-руде, уперемiж. Менi сказали потiм, що вони натуральнi.

Вiн сiв з нами вечеряти. Дядько Юра дуже старався, щоб чорно-рудому на яхтi сподобалося. На столi стояли три вази з чорною iкрою. Ікра була чорною, але в кожнiй вазi трохи рiзного кольору: чорно-сiра, сiра, золотиста… Я знаю: золотиста – дуже дорога. Дорослi навколо неi завжди чаклують. Мiй тато обожнюе iкру до непристойностi.

Вiн заради iкри готовий на злочин. Може бути, тому я принципово iкру не iм.

Людина в бiлiй сорочцi дивилася на вази з iкрою в священному жаховi.

– Пригощайся! Пригощайся! – говорив йому дядько Юра, накладаючи на тарiлку гору золотистоi iкри. – Іранська, найсмачнiша!

Матiас (так звали нiмецького власника острова) занервував:

– Я з’iм що-небудь iнше. Все з’iм! Тiльки не це!

– Чому?

– Я ii дуже багато переiв у життi, – сумно зiзнався Матiас. – У мене вiд неi алергiя не проходить по кiлька мiсяцiв!

Матiас говорив ламаною росiйською мовою.

Чим бiльше вiн говорив, тим бiльше менi здавалося, що вiн його остаточно зламае.

– Це дуже недобре, коли ти спочатку дуже бiдний, а потiм дуже багатий, – сказав Матiас, нахилившись до мене. – Мiй тато з Гамбурга дав менi тiльки 800 доларiв, коли я пiшов сюди… Запрошую вас пiсля вечерi до мене на острiв. У мене можна попивати чай, а потiм ще раз повечеряти. Крiм того, на островi добре спати!

– Ми з Юлею залишимося тут, – твердо сказав дядько Юра.

– Для всiх мiсця вистачить, – сказав Матiас.

– Ми без вас не поiдемо, – сказав мiй тато, звертаючись до дядька Юри.

Матiас почав його умовляти, але дядько Юра не погоджувався. Вiн хотiв, щоб ми спали у нього на яхтi.

– Ми давно не бачилися, – сказав вiн. – Хочеться посидiти, поговорити.

Матiасу замiсть чорноi iкри принесли росiйську вiдварну картоплю в мундирi. Картопля димiла. Вiн почав iсти ii з задоволенням. Дядько Юра почав сперечатися з моiм татом.

Вiн сказав, що все на свiтi зумовлено:

– Це науковий факт.

– Нiчого подiбного, – наминав золотисту чорну iкру мiй тато Особлива Думка.

– Іване! Це не пристойно! – зауважила мама.

– Нiчого подiбного! – гарячкував тато, не слухаючи маму. – Хоча б наполовину нам надана свобода вибору.

У цей час прибiг Клоп з пiстолетом у руцi.

– Руки вгору! – закричав вiн, цiлячись в Юлю.

Депутатка стрiмко пiдняла руки вгору.