Україна самостійна

Тiльки недавно повiднаходжено старi свiдоцтва про тi оселi, а дехто е й тоi думки, що й Колумб, який замолоду плавав по Пiвнiчнiм морю, мiг знати когось iз норманських морякiв, одного з тих, що тямив iще дещо про тi краiни на далекiм заходi i передав дещо з того Колумбовi.

Але й се ще не все. Ми маемо безсумнiвнi слiди, що вже стародавнi греки, а потiм римляни мали якiсь глухi звiстки про iснування якоiсь далекоi частi свiта за Атлантийським морем. Грецький фiлософ Платон передае нiбито оповiдання старих египтян про велику краiну Атлантиду, що лежала нiбито на захiд за Іспанiею i була потiм раптом затоплена морем.

Та коли хто хоче вважати Платонове оповiдання байкою – вiн i сам не видае його за щиру правду, – то вже зовсiм не можна вважати байкою ось якоi речi. Сiмдесят лiт по Христовiм Рiздвi був у Італii недалеко Риму страшенний вибух вулкана Везувiю, який засипав попелом три римськi мiста, а особливо значне тодi мiсто Помпеi. Аж 18 сот лiт пiзнiше вiднайдено слiди тих мiст i почато розкопувати iх. Тi розкопи не скiнчилися й досi i вiдкривають раз у раз новi останки давнього римського життя перед двома тисячами лiт. Отже, в однiм такiм розкопанiм помпеянськiм домi, якого стiни в серединi були покритi гарними i дуже добре захованими малюнками, знайдено вiдмальовану таку ростину, що не росте анi в Європi, анi в Азii, анi в Африцi, а тiльки в Середнiй Америцi; вона так i називаеться американська агава (Agave americana). Вiдки взялася подобизна сеi ростини на помпеянськiй стiнi? Певна рiч, мусила колись така американська ростина переплисти океан, а римськi моряки, злапавши ii на морi або знайшовши десь на березi, привезли ii до Рима як свiдоцтво про невiдомий заморський край десь на заходi. І подумати собi, як би то iнакше була зложилася людська iсторiя, якби тодiшнi римляни та греки, йдучи за вказiвкою тоi агави, пустились були шукати того берега, де вона росла, переплили б океан та добралися до Америки! Але так воно не мало статися; як то кажуть: по бородi текло, а в рот не трапило, – i треба було ще пiвтори тисячi лiт, поки люди, перебувши довгi вiки темноти, упадку, рiзанини, вирвалися зi староi Європи на ширший свiт i зумiли обняти своiми раменами всю землю.

IV

З усього того, що ми сказали досi, видно деякi цiкавi речi, якi слiд затямити собi. Перше те, що не весь людський рiд поступае наперед. Велика його частина живе й досi в станi, коли не повноi дикостi, то в станi, не дуже далекiм вiд неi.