Україна самостійна

Було се величезне наукове вiдкриття, що могло б було мати безмiрнi наслiдки в життi всiх освiчених народiв, якби тим ученим грекам було вдалося вияснити та розширити його скрiзь. Але вони не зумiли сього зробити, iх висмiяно, iх писання та обрахунки були забутi й затратились, i треба було ще пiвтори тисячi лiт, заким люди по довгiй i тяжкiй блуканинi дiйшли нарештi iншими дорогами до тоi самоi цiлi. Нинi думка про те, що земля не е осередком свiта, а тiльки дрiбненькою порошинкою серед iнших тiл небесних i разом з цiлою купою подiбних до неi дрiбних брил бiгае довкола сонця i разом iз сонцем летить кудись у необмежену далекiсть свiтового простору, – ся думка е тепер основою новочасноi науки, i то не лише науки про сонце й тiла небеснi, але також науки про чоловiка i його становище в свiтi.

Вiзьмiмо ще третiй приклад того, як то людський поступ iнодi нiби цофаеться взад, спочивае довгi вiки, аби потiм обхiдною дорогою дiйти до тоi цiлi, при якiй давно-давно був уже, здавалося, дуже близько.

Знаемо, що ледве 500 лiт тому люди переконалися доочне, що наша земля не плоска тарiлка, а куля. Сталося се тодi, коли Колумб вiдкрив Америку i коли смiливий iспанець Магеллан перший обплив землю довкола.

Вiдкриття Америки було дуже важною подiею в iсторii людського поступу, було початком того прискореного розвою, який називаемо «новочасною добою людськостi». А проте нинi нема сумнiву, що Америка, а бодай деякi частi, були звiснi европейцям на пару сот лiт перед Колумбом.

Ще в XIII вiцi по Христi нiмецькi племена так званих норманцiв пускалися з найдальше на пiвнiчний захiд висуненого европейського острова Ісландii на захiд i знайшли там простору краiну, покриту зеленими шпильковими лiсами. Вони за того й назвали ii Зеленим краем, або Гренландiею, позакладали там численнi оселi, мiста, побудували церкви, навiть мали там епископства i школи. Далi на полудне вiд тоi Гренландii вони знайшли другу краiну, значно теплiшу, де удавався виноград; за те вони й назвали ту краiну Краем вина, або Вiнляндiею, i мали там також своi оселi.

Тi оселi стояли i розвивалися мало не 200 лiт, та нараз сталося щось невiдоме; в тих краях постуденiло, поля покрилися льодами, ростиннiсть вигибла, i норманськi оселi десь щезли: мабуть, поселенцi з невеличкими виiмками повимирали з морозу та з голоду, i початки европейського життя на тих далеких берегах пропали безслiдно.