Україна самостійна

Особливо вийшло се на користь грецькiй науцi, що перед тим пiд опiкою наступникiв Александра Македонського в Єгиптi, Сирii та Малiй Азii розвивалася невпинно i дiйшла високого ступеня. Пiд римським пануванням та наука робиться спiльним добром усього свiту: грецькi школи повстають не лише в Александра, Пергамi та Антiохii, але також у Римi, Марсилii i скрiзь там, де оселюються римляни.

Та була i в римських порядках та сама чорна пляма, що i в грецьких та давнiших египетських та азiйських. Усi вони, обiк вольних, бiльш або менше управнених людей знали невольникiв, людей безправних, зданих зовсiм на ласку й неласку свойого пана.

Римське панування, наскрiзь вiйськове, намножило тих невольникiв страшенно. Кождий край, завойований в бою, римляни повертали в провiнцiю, де вся земля вважалася римською, а люднiсть римськими невольниками. Швидко старих, свобiдних римлян не стало майже зовсiм, бо се не був народ, а тiльки правне поняття – громадяни Рима. Громадянином Рима мiг зiстати чоловiк, роджений у Грецii, в Африцi або Азii; ми знаемо, напр. , що таким римлянином був i апостол Павло, з походження жид, роджений у малоазiйськiм мiстечку Тарсi. Невольник, визволений паном з неволi або викуплений, мiг статися вольним, мiг здобути собi римське право. В перших вiках по Христовiм Рiздвi первiснi римляни майже зовсiм потонули, розтопилися в масi таких чужостороннiх римлян, а маса й тих повноправних людей щезала супроти маси неповноправних або невольникiв. І що було варто докладне розмежування прав вольного чоловiка, коли найбiльша часть людностi не мала нiяких прав! Не диво, що римський правний порядок збудований на невольництвi, тобто на страшеннiм безправ’i, не мiг устоятись, так як гарна хата, побудована на льоду. Прийшла вiдлига, лiд розтаяв або поламався, i крига великоi повенi знесла римську пишну будiвлю, погребла ii в руiнах, так як i попереднi великi огнища людського поступу.

Настали середнi вiки, вiки упадку й темноти. Майже тисячi лiт треба було, щоб iз глибокого упадку люди подвигнулися знов настiльки, що могли пригадати собi те, що було давнiше зроблено на полi науки, промислу, штуки, i на тiй пiдставi працювати далi.

Якийсь час огнища поступу ще держаться над Середземним морем, у Італii та Іспанii. Тут повстають першi академii, першi фабрики, здвигаються мiста, повстають банки i великi торговельнi доми. Італiянцi та iспанцi вiднаходять дорогу до Індii; обпливши Африку, вiдкривають Америку, обпливають довкола землю. Але блиск тих краiв швидко щезае.