Україна самостійна

Уже мало не десять лiт тому, як вони в боротьбi з «новою ерою» перейняли майже всю полiтичну та економiчну програму вiд радикалiв, промовляли за загальним тайним голосуванням i iншими радикальними реформами в Австрii – i що з того? Чи через те змiнився iх партiйний i культурний характер? Анi крихiтки. А ось недавно д-р Вергун iз Вiдня, великий майстер вiд тонкого нюху, де можна поживитися, хiба не радив у «Галичанине» всiм москвофiлам durch die Bank[10 - Через банк (нiм.).] пiдшити своi полiтичнi плащi червоною пiдшивкою i здобувати собi симпатii – i протекторiв та хлiбодавцiв – у лiберальних кругах росiйськоi суспiльностi? Будьмо певнi, що коли в Росii центр тяжкостi вiд реакцiйного бюрократизму пересунеться до лiбералiзму, серед наших галицьких москвофiлiв народиться стiльки лiбералiв, як грибiв по дощi.

Вони будуть так само служити чужим богам, так само в iм’я «всемiрноi любовi» обкидати болотом усяку культурну працю на нашiм рiднiм грунтi, а в iм’я «вселюдського братерства» ширити серед нетямучих ненависть та погорду до украiнства, як i нинiшнi Мончаловськi та Дудикевичi. Програми, гасла та прапори в наших часах дешевi; зужиеться один гарнiтур, то нiщо не вадить справити новий, з новою пiдшивкою.

Та для тих москвофiлiв, що справдi щиро люблять свiй народ, – не абстрактне його единство, не символ «сили та могучостi», а того простого, сiрого, темного хлопа, що iх годуе своею працею, – для таких нема iншоi дороги, як скинути пиху з серця i працювати для того народу, користуючися його мовою i вiрячи в те, що коли органiчно, вiд кореня розвинуться i процвiтуть усi частини великого схiднослов’янського племенi, коли святотатськi руки не будуть пiдрубувати та нiвечити одну часть, аби тим краще буяла друга, то тодi зложиться з них цiлiсть i еднiсть краща, багатша, гармонiйнiша, нiж се тепер може снитися рiзним шовiнiзмом затуманеним головам.

ОДВЕРТИЙ ЛИСТ ДО ГАЛИЦЬКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДЕЖІ

Те, що я хочу сказати Вам, моi молодi приятелi, таке велике й радiсне i заразом таке важке та прикре, що я бажав би, щоб се сказали Вам якiсь авторитетнiшi вiд мене уста, щоб се сказав Вам хтось, кого Ви найбiльше любите i поважаете i кому найбiльше довiряете, щоб воно могло вiйти в Вашi серця як могутнiй iмпульс до нового життя, як вiтхнення до новоi працi, до перебудови Вашого власного «я» вiдповiдно до нового свiтогляду.

Дожили ми великих, переломових подiй.