Україна самостійна

Якби Ви знали, моi молодi приятелi, скiльки зневiри, розчарувань та знеохоти нагромадили дотеперiшнi зносини галичан та буковинцiв iз Украiною, скiльки сорому та прикростi робили не раз украiнцям нашi «нацiональнi», а властиво мiсцевi хиби – неточнiсть, балакучiсть та пустомельство, брак характерностi, iндиферентнiсть та моральна грубошкiрнiсть, байдужнiсть до важних загальних справ, а завзятiсть у дрiбницях, пуста амбiтнiсть та брак самокритики, парадування европейськими формами при основнiй малоосвiтностi та некультурностi, якби Ви знали i вiдчували се так, як сього вимагае теперiшня хвиля, то я не сумнiваюся, що в серцi кождого з Вас знайшлась би моральна сила, щоб сказати собi i покласти Ганнiбалову присягу: вiднинi доложу всякого зусилля, щоб увiльнитися вiд тих хиб, поводитися краще, працювати пильнiше над собою.

Та все те кажу лише для Вас, особливо для тих, хто захоче мати зносини з украiнцями, щоб охоронити його i тих, iз ким вiн буде мати зносини, вiд прикрих розчарувань. А головна рiч у тiм, чим можемо ми, галичани й буковинцi, в разi свобiднiших вiдносин у Росii, допомогти Украiнi.

На капiтали ми не багатi, та й не капiталiв потребуватимуть вiд нас украiнцi. Так само дурять себе тi галичани та буковинцi, якi вже тепер облизуються, надiючися, що свобода в Росii створить iм дорогу до роблення iнтересiв, до корисних посад та сутих доходiв без працi. Певна рiч, у порiвняннi до нашоi заробковоi мiзерii росiйськi вiдносини не одному можуть видатися блискучими, але не треба забувати, що на легкi заробiтки та на маснi посади всюди конкурентiв багато, а спецiально Росiя багата на таких «ташкентцiв», iз якими нашi кандидати не легко витримають конкуренцiю. Та й не «ташкентцiв», не аферистiв, не спекулянтiв на легкий хлiб потребуе вiд нас Украiна, i коли ми нiчого iншого, лiпшого не зумiемо дати iй, тодi сором i ганьба нам!

Не заiмпонуемо ми украiнцям i своею iнтелiгенцiею, своiм рiвнем теоретичноi освiти. Лиха доля змусила нас виростати i вчитися в краю, де завдяки шляхетському режимовi наука вважаеться небезпечним оружжям, якого не слiд давати в руки суспiльностi, де шкiльне навчання в самiм зародi затруене конфесiйними, полiтичними та нацiональними пересудами, де свобiдна критика виелiмiнувана з виховання, де пануе так зване Brotstudium, навчання для хлiба, для кар’ери, навчання, тiсне та далеке вiд тоi широкоi гуманностi, що лежить в основi захiдноевропейського, а подекуди навiть росiйського вищого шкiльництва.