Україна самостійна

Вiн силкувався навiть мiцнiше зв’язати украiнцiв з росiянами боротьбою зi спiльним ворогом – абсолютизмом, а в своiх програмових нарисах, особливо в «Вiльнiй спiлцi», дав зразок зовсiм безнацiональноi росiйськоi федерацii, кладучи в основу той самий територiальний подiл, котрого недостатнiсть для Австрii вiн ясно розумiв iще в 1875 р. Проти думки про украiнський сепаратизм не тiльки pro praeterito[17 - Для минулого (лат.).], а й pro future[18 - Для майбутнього (лат.).], вiн не переставав протестувати до кiнця життя.

Одним словом, глибока i сильна вiра в захiдноевропейськi iдеали соцiальноi рiвностi i полiтичноi волi заслонювала перед його очима iдеал нацiональноi самостiйностi, iдеал, що не тiльки вмiщуе в собi оба попереднi, але один тiльки може дати iм поле до повного розвою. І навпаки, не маючи в душi сього нацiонального iдеалу, найкращi украiнськi сили тонули в общеросiйськiм морi, а тi, що лишилися на свойому грунтi, попадали в зневiру i апатiю. Для нас тепер не пiдлягае сумнiвовi, що брак вiри в нацiональний iдеал, продуманий до крайнiх консеквенцiй також на полiтичнiм полi, був головною трагедiею в життi Драгоманова, був причиною безплодностi його полiтичних змагань, бо ж теорiями про басейни рiк i про сфери економiчних iнтересiв не загрiеш людей до полiтичноi дiяльностi.

Варто взагалi звернути увагу на ту характерну змiну, яка в кiнцi XIX в. зайшла в розумiннi движучих сил у iсторii людства. Особливо остатне десятилiття XIX в. можна назвати епохою реакцii проти одностороннього марксiвського економiчного матерiалiзму чи фаталiзму.

Для Маркса i його прихильникiв iсторiя людськоi цивiлiзацii – то була поперед усього iсторiя продукцii. З продукцii матерiальних дiбр, мов лiторослi з пня, виростали i соцiальнi, i полiтичнi форми суспiльностi, i ii уподобання, науковi поняття, етичнi i всякi iншi iдеали. В останнiх роках обернено питання другим кiнцем. Що гонить чоловiка до продукцii, до витворювання економiчних дiбр? Чи самi тiльки потреби жолудка? Очевидно, що нi, а цiлий комплекс його фiзичних i духових потреб, який бажае собi заспокоення. Продукцiя, невпинна i чимраз iнтенсивнiша культурна праця – се виплив потреб i iдеалiв суспiльностi. Тiльки там, де тi iдеали живi, розвиваються i пнуться чимраз вище, маемо й прогресивну i чимраз iнтенсивнiшу матерiальну продукцiю. Де нема росту, розвитку, боротьби i конкуренцii в сферi iдеалiв, там i продукцiя попадае в китайський застiй.