На нашем сайте вы можете читать онлайн «До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Автор
Дата выхода
25 мая 2020
Краткое содержание книги До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Франческо Петрарка) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304—1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання.
«До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір,
своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого.
«Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний Августин.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Що тут можна додати?
[31] Пiсля численних наших бесiд на рiзнi теми я представив йому свою «Африку», яка привела його у такий захват, що вiн, як високоi нагороди, вимагав, щоб я присвятив цю поему йому, в чiм я, звiсна рiч, не мiг та й не хотiв йому вiдмовити. По чому вiн, нарештi, призначив на певний день те, заради чого я приiхав, i протримав мене з полудня аж до вечора. Та оскiльки предмет обговорення дедалi розширювався, цього часу видалось обмаль, тож випробування мое протривало iще два днi.
[32] Вiн настiйливо пропонував менi церемонiю увiнчання в Неаполi i всяк намагався схилити мене до згоди. Але моя любов до Рима взяла гору, попри вельможнi наполягання. Вiдтак, зауваживши мою непохитну рiшучiсть, король дав менi листа i надiслав звiстку до Римського сенату, в якiй висловив схвальну думку про мене.
[33] Зрештою, я таки подався в Рим, i нехай навiть не достойний, але твердо покладаючись на авторитетну рекомендацiю, прийняв, сирий iще початкiвець, лаври поета, пiд бучнi вiтання тих римлян, яких зацiкавила урочиста церемонiя.
[34] З Рима я вирушив у Парму, де якийсь час мешкав у можновладних синьйорiв Корреджо, якi до мене ставилися надзвичайно милостиво i з повагою, але мiж собою геть не ладнали, забезпечивши своему князiвству таке недоладне правлiння, якого там, либонь, зроду не бачили, i боронь Боже, щоб знову колись таке вiдновилося.
[35] Усвiдомлюючи, якi почестi менi надавались, я непокоiвся, аби не пiшов поговiр, буцiмто я отримую iх незаслужено.










