На нашем сайте вы можете читать онлайн «До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Автор
Дата выхода
25 мая 2020
Краткое содержание книги До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Франческо Петрарка) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304—1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання.
«До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір,
своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого.
«Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний Августин.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Не минуло й два роки, як Господь забрав його[29 - Джакопо був зарiзаний своiм неврiвноваженим незаконнонародженим сином Гульельмо. Для надгробка свого друга i покровителя Петрарка склав шедевральну епiтафiю латиною.] вiд мене, вiд вiтчизни та вiд свiту. Втiм, якщо тiльки любов не заслiплюе мене, нi я, нi вiтчизна, нi свiт не були гiднi його.
[40] І хоча йому спадкував його син[30 - Франческо да Каррара І Старий.], чоловiк виняткового розуму i шляхетностi, який, за прикладом батька, завжди виявляв до мене любов i шану, я, втративши того, з ким мене особливо еднала рiвнiсть рокiв, знову повернувся до Францii, нездатний сидiти на мiсцi не стiльки через бажання знову побачити те, що вже тисячi разiв бачив, скiльки заради того, щоб, подiбно до знидiлого вiд чекання, перемiною мiсця заспокоiти тугу.
Таемниця мого зцiлення,
або Книга бесiд про байдужiсть до мирського
(Сповiдь)
Вступ
Обсiдають мене, i доволi часто, роздуми про те, як ми приходимо у це життя i як пiдемо з нього; тож нещодавно, розмiрковуючи з цього приводу – не у дрiмотi, яка, трапляеться, огортае пригнiчений бездiяльнiстю хворий дух, а в ясному розумi, – я побачив перед собою жiночу постать у блиску краси i невимовного сяйва, яких нездатна осягнути людська уява.
Дiво, чи як тебе звати? Безсмертне-бо в тебе обличчя
Й голос нелюдський…[31 - Вергiлiй. Енеiда, I, 327—328. – Тут i далi цитати з Вергiлiевоi «Енеiди» у перекладi Михайла Бiлика за редакцiею Бориса Тена.
«Я та, – вiдповiла вона, – яку ти оспiвав у нашiй «Африцi», з точнiстю i вишуканiстю, гiдною фiванського Амфiона, i якiй ти своею витонченою поетичною майстернiстю спорудив дивовижний осяйний палац на крайньому заходi, на верхiвцi Атласу. Тож слухай мене спокiйно i не лякайся, зустрiвшись вiчна-вiч iз тiею, котра тобi давно i добре знайома, що ти алегорично й сам засвiдчив».










