На нашем сайте вы можете читать онлайн «Вода з каменю. Саксаул у пісках». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
Краткое содержание книги Вода з каменю. Саксаул у пісках, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Вода з каменю. Саксаул у пісках. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
Вода з каменю. Саксаул у пісках читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Вода з каменю. Саксаул у пісках без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Маркiян притьмом одягнувся i, пройнятий незрозумiлою тривогою, прочинив дверi.
Отець Авдиковський i панiматка стояли бiля порога, одягнутi в чорне, дiдусь обережно, щоб не грюкнути, натискав на дверну клямку, палиця у другiй руцi тремтiла; бабуся, згорбившись, тримала пiд руку панотця i переривчасто зiтхала, схлипуючи, вони не бачили Маркiяна, який стояв позаду з простягнутою вперед рукою.
Маркiян зрозумiв. Згадав учорашню холодну зустрiч з дiдом i бабою, тепер побачив iх упокоренiсть, чорний одяг, жалобну похилiсть i скам’янiв вiд болю, а з того болю, нестерпного i безнадiйного, виростав ще пекучiший, i хлопець видихнув його з себе надривним криком:
– Чому без мене? Чому без мене?
Бабусина голова затiпалася на плечi в отця Авдиковського, отець повернувся до Маркiяна i сказав упалим голосом, блукаючи поглядом по долiвцi:
– Вiн не хотiв, щоб ти…
Маркiян кинувся, вiдсторонив дiда й бабу вiд дверей, вибiг з дому i, завернувши поза плебанiю, помчав сосновим лiсом.
Через засiянi поля, кукурудзиння, через затуглi вiд морозу торф’янi луки бiг розхристаний, не вiдчуваючи свого тiла, тiла не було, iснувала лише палюча свiдомiсть, яка спопеляла його невкаянним каяттям:
«Прости м’я, отче, бо ся каю, жалем серце мое прозябае… твоi нiженьки сльозами зливаю, ах, прости синовi… прости синовi… прости синовi…»
Батько лежав у трунi, вмиротворений, тихий, ласкавий, – вiн простив уже всiм i вся. Сестри i брати розступилися, пропустили до труни Маркiяна, вiн провiв поглядом по iх сумних обличчях, шукаючи просвiтку прощення в очах; сестри й брати, молодшi за нього, по-дорослому прощали Маркiяновi; бiля узголiв’я покiйника стояла мати, дивилася на сина, та в ii очах вiн не знайшов прощення.
Маркiян вклякнув, притиснув затиснутi кулаки до грудей, прошепотiв:
– Я викуплю свiй грiх… Усiм життям викуплю.
Хтось поклав на його плече важку руку. Повернув голову. Бiля нього стояв дiдич Княжого, вiце-маршалок Галицького станового сейму Тадей Василевський.
– Встань, Маркiяне, – сказав. – Я не дам пропасти сiм’i отця Семена. – Потiм глянув на вдову. – І не шукайте, родино, тут винуватця. Винуватець поза цим домом.
Пiсля похорону Тадей Василевський мовив до Маркiяна:
– Ходи зi мною, тобi треба трохи розвiятися. Спочатку поiдемо в Пiдгiрцi, а потiм я знайду для тебе дiло.
Маркiян був слухняний, мов хлопчик, здавалося – вiн дасть себе повести за руку.









