Вода з каменю. Саксаул у пісках

Прокинувся вiд думок раптом i з острахом: з одного боку, з кав’ярнi «Унтер цвайундфiрцiг» вибiг чимсь облитий якийсь офiцер у чужiй унiформi, а з другого, вiд унiверситету, насувалася гамiрна юрба академiкiв, перед вiв правник четвертого року Август Бельовський, вiн вигукував гасло, а за ним, пiднiмаючи вгору стиснутi кулаки, повторювала студентська юрба:

– Нема Миколи! Царя у Варшавi детронiзовано! За нашу i вашу свободу!

Була в цьому походi незмiрна потужнiсть, у скандуваннi гасел – могутня магiя, вона захоплювала, забирала, втягувала, i не було сили iй супротивитися; Маркiян розгледiв серед гурту Базилевича, i серце зм’якло до нього, i не мiг вiн залишитися збоку, коли там навiть Базилевич; Анна Кавецька нiби дивилася на Маркiяна i вичiкувала, як вiн поведеться; з кав’ярнi вибiгли якiсь два чоловiки, i Маркiян пiрнув за ними у вир всемогутньоi юрби.

Саме в цей час, пiсля полудня, до губернаторського палацу почали сходитися гостi на проханий бал. Бiля дверей банкетного залу стояли камердинери в лiвреях; довголiтньою службою навченi кланятися в три погибелi, вони спочатку не знали, як поводитися, бо, крiм вiдомих достойникiв у мундирах i поважних дам у грецьких тунiках, нинi пливли й пливли нiколи не баченi тут панночки в газових сукнях з янгольськими крильцями на рукавах i паничi в барвистих камiзельках.

Неоперенi недоростки йшли самi, без супроводу старших, немов на забаву з абонементами за сорок крейцерiв, тож сповненi лакейськоi гiдностi камердинери вмить зорiентувалися, кому яку вiддавати честь: одним низько вклонялися, iншим – стриманим кивком голови, а декого зупиняли, щоб показав запрошення.

У залi на галереi оркестр грав марш. Усе вiдбувалося за законом: запрошення iз зображенням губернатора е у всiх, та й сам губернатор, одягнутий у шляхетський кунтуш, достоту такий, як на портретi, стоiть у кiнцi залу усмiхнений i привiтний, а бiля нього з обох бокiв – невiдступнi директор полiцii Захер-Мазох i актуарiй суду Зайончковський.

Банкетний зал був прибраний пiд iнтер’ер мисливськоi кiмнати графського замку: на стiнах зброя, розсохатi роги оленiв та лосiв, на фронтальнiй стiнi – герби знатних родiв i портрети польських гетьманiв i королiв.

Усе тут – вiд кунтуша на губернаторовi до кремiнноi рушницi на стiнi – нагадувало стару добру Рiч Посполиту, яка десь там, дуже далеко, прокидаеться до життя, i за неi, вiльну вiд царського ярма, прийшли нинi щирi польськi патрiоти, зiгрiтi цiсарським теплом, пiдняти келихи.