На нашем сайте вы можете читать онлайн «Вода з каменю. Саксаул у пісках». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
Краткое содержание книги Вода з каменю. Саксаул у пісках, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Вода з каменю. Саксаул у пісках. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
Вода з каменю. Саксаул у пісках читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Вода з каменю. Саксаул у пісках без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Дверницький розсилав вiдозви, листiвки i прокламацii, закликаючи волинян до повстання, та нiхто за зброю не брався, селянам замало було манливого слова «свобода», вони хотiли ще знати, в чому вона полягатиме, але iм нiчого не говорили й не обiцяли, волиняки вiдсиджувалися дома, а Дверницький обзивав iх уродженими рабами.
Ходила чутка, що з Подiлля на Волинь пробиваеться зi своiм загоном Устим Кармелюк, але не дiйшов – ватажка спiймали i заслали в Сибiр, а загiн розбрiвся. У Надвiслянськiй легii поляки почали вороже ставитися до русинiв, дражнили iх гайдамаками; потiм стало вiдомо, що Ревуха зiбрав усього двiстi новоспечених козакiв, яких розбили пiд Дашевом, а сам емiр пропав; пiснi Тимка Падури було заборонено спiвати; Сухоровський з Йосипом ще бiльше трималися один одного, до свого русинського походження вже й не признавалися, а офiцери косо дивилися на ту дружбу поручика з простим жовнiром.
Мiхал бурчав на Йосипа: попався на гачок панських брехень i його потягнув за собою. Фельдмаршал Дибiч йде зi стоп’ятдесятитисячною армiею на Варшаву, а магнати Чарторийськi i Радзiвiлли жеруться за берло «начельного вудза»; единого, хто хотiв проголосити Польщу республiкою, – Йоахiма Лелевеля – усунули вiд керiвництва.
«Не за вашу i нашу свободу, а за шляхетську волю воюемо, Йосипе». – «Ти ж мудрiший, Мiхале, мiг був мене спам’ятати». – «Та хто мiг сподiватися, що вченого революцiонiста пани вiдтиснуть?» – «А я звiдки мав знати?»
У квiтнi Дверницький став над Стиром недалеко Берестечка – проти втричi бiльшого корпусу росiйського генерала Ридiгера.
У Берестечку повстанцi розкульбачили коней, почалася пиятика. Йосип пiдковував румакiв у своему швадронi та все придивлявся до Сухоровського, який у нього настрiй, щоб миттю собi такий самий перейняти, – Мiхал був веселий. Тiльки Август Бельовський не знав спокою – надто довго не приходили вiстки iз-за Стиру, а чей вiйна не закiнчилася. Посилав гiнцiв до генерала, вони не поверталися, а одного ранку царськi драгуни обступили з пiвночi пiвколом мiстечко.









