Дорога до Країни Оз

 – Чому ти думаеш, що це Канзас?

– Ну, бо я пiшла з ферми дядечка Генрi приблизно двi години тому, – вiдповiла Доротi, злегка спантеличена цим запитанням.

– Скажи вiдверто, дорога, чи бачила ти коли-небудь в Канзасi таке прекрасне королiвство, як Лисеполь?

– Нi, Ваша Величносте.

– А хiба ти не добиралася з Краiни Оз у Канзас за одну мить завдяки срiбним черевичкам i Чарiвному Поясу?

– Добиралася, Ваша Величносте.

– Тодi чому ж ти дивуешся, що за годину або двi дiйшла до Лисеполя, розташованого ближче до Краiни Оз, анiж до Канзасу?

– Господи! – вигукнула Доротi.

 – Невже це знову чарiвна краiна?

– Гадаю, так, – усмiхнувся Король-Лис.

Доротi повернулася до Косматого чоловiчка з серйозним i докiрливим виразом обличчя.

– Ти чарiвник або переодягнений фокусник? Ти зачарував мене, коли питав дорогу до Олiйних полiв?

Косматий чоловiчок похитав головою.

– Хiба ти коли-небудь бачила такого обiрваного чарiвника? Нi, дорога Доротi, повiр, моеi провини в цiй iсторii немае.

В менi немае нiчого незвичайного, крiм Магнiту Любовi. А про все iнше я знаю не бiльше, нiж ти. І я зовсiм не хотiв заводити тебе так далеко вiд дому. Якщо хочеш пошукати дорогу на ферму, я iз задоволенням пiду з тобою i постараюся допомогти, чим можу.

– Не варто, – задумливо промовила Доротi. – В Канзасi я нiколи не побачу стiльки цiкавого, як тут, i сподiваюся, тiтка Ем не занадто хвилюватиметься. Адже я не збираюся подорожувати дуже довго.

– Прекрасно, – схвально кивнув Король-Лис.

 – Мудра людина задоволена своею долею, що б не трапилося. Однак я бачу, в тебе новий друг – вiн виглядае дуже розумним, i подивiться, яка в нього свiтла усмiшка. Вiн сяе, як блискучий гудзик.

– Ви маете рацiю, – погодилася Доротi, а Косматий чоловiчок додав:

– Його iм’я, Ваша Величносте, – Гудзик-Розумник.

IV. Король-Лис

Досить дивно було спостерiгати за виразом обличчя Короля-Лиса, коли вiн розглядав малюка, починаючи вiд солом’яного бриля i закiнчуючи маленькими черевиками.

Не менш привабливим був i сам Гудзик-Розумник, котрий, своею чергою, здивовано поглядав на Короля.

Лисячий Король нiколи ще не бачив чистого прекрасного дитячого обличчя, а малюк не чув, щоб лисицi розмовляли. Та й загалом нiколи не зустрiчав лисиць настiльки ошатно вдягнених та ще й лисиць-володарiв великого королiвства. Схоже, що нiхто не розповiдав малюковi й про рiзнi чарiвнi iсторii, якi iнодi трапляються з живими iстотами.