Дорога до Країни Оз

Тож неважко зрозумiти, як здивувала i навiть налякала Гудзика-Розумника ця дивна пригода.

– Що ти думаеш про нас? – запитав Король.

– Не знаю.

– Зрозумiло, ми ще занадто мало знайомi. А ти знаеш, як мене звуть?

– Не знаю.

– Невже? Гаразд, я скажу тобi. Мене звуть Лис, але короля не можна називати по iменi. До короля можна звертатися тiльки офiцiйно. Отже, мое офiцiйне iм’я Його Королiвська Величнiсть Лисиця, Четвертий Король-Лис. Лисиця – з наголосом на другому складi «си».

– А що таке «си»? – запитав Гудзик-Розумник.

– Ну до чого ж розумна дитина! – вигукнув Король, з усмiшкою обертаючись до своiх радникiв. – Цей малюк справдi дуже милий. Вiн запитуе, що таке «си». Зрозумiло, «си» саме по собi нiчого не означае. Так, справдi, малюк надзвичайно розумний, майже, як лисеня.

– Усе питання в тому, що Ваша Величнiсть вкладае в поняття «лисеня», – глибокодумно промовив один iз радникiв короля, стара сiра лисиця.

– Зрозумiло, – погодився Король i, повернувшись до Гудзика-Розумника, запитав:

– А тепер, коли ти знаеш мое iм’я, як ти мене називатимеш?

– Король-Лис, – вiдповiв хлопчик.

– Чому?

– Тому що «си» нiчого не означае.

– Дуже добре! Чудово! В тебе блискучий розум. А ти знаеш, чому два на два буде чотири?

– Нi.

– Розумник! Який розумник, справдi. Звичайно, ти не знаеш. Нiхто цього не знае. Нам тiльки вiдомо, що два на два – чотири, а чому – нiхто вiдповiсти не може. Милий Гудзик-Розумник, твоi кучерi та блакитнi очi не поеднуються з такою мудрiстю.

Із цими словами Король змахнув лапою, i в одну мить чарiвнi кучерi й свiже кругле личко з величезними блакитними очима зникли, а на плечах Гудзика-Розумника з’явилася лисяча голова з гострим носом, загостреними вухами i пронизливими маленькими очима.

– О, будь ласка, не робiть цього! – закричала Доротi злякано, вiдскочивши вiд малюка, котрий змiнився невпiзнанно.

– Пiзно, моя мила, справу зроблено. Тобi теж не завадила б лисяча голова, якщо, звичайно, ти зумiеш довести, що так само розумна, як Гудзик-Розумник.

– Не хочу, вона така страшна! – вигукнула Доротi.

Почувши це, малюк розплакався.

– Як ти можеш називати цю чарiвну голову страшною? – запитав Король. – Гадаю, нове обличчя малюка набагато красивiше, нiж колишне, а моя дружина стверджуе, що в мене чудовий смак.