Маленькі жінки. II частина

Сховавши обличчя пiд густою вуаллю i озброiвшись витонченим дорожнiм кошиком, вона рушила в мiсто, вважаючи, що прохолодне ранкове повiтря заспокоiть ii збентежений дух i додасть наснаги для майбутнiх звершень цього дня. Пiсля нетривалих пошукiв предмет ii прагнень було здобуто, так само, як i пляшка соусу. Щоб уникнути подальшоi втрати часу, вона пустилася у зворотний шлях на омнiбусi.

Оскiльки там був лише ще один пасажир – сонна стара дама, Емi зняла вуаль i коротала нудну дорогу, намагаючись розiбратися, куди пiшли всi ii грошi.

Вона так захопилася пiдрахунками, що навiть не помiтила нового пасажира, який заскочив до екiпажу прямо на ходу. Несподiвано чоловiчий голос вимовив: «Доброго ранку, панно Марч», i, пiднявши голову, вона побачила одного з найелегантнiших унiверситетських друзiв Лорi. Гаряче сподiваючись, що вiн вийде з омнiбуса ранiше ii, Емi повнiстю iгнорувала кошик, що стояв бiля ii нiг. Внутрiшньо привiтавши себе з тим, що рiшення вбратися в нову дорожню сукню було правильним, Емi вiдповiла на вiтання молодого чоловiка з усiею своею чемнiстю й гiднiстю.

Бесiда йшла чудово, тож головне побоювання, яке мучило Емi, незабаром зникло: вона дiзналася, що молодий чоловiк виходить першим. Та саме в той момент, коли вона розповiдала щось особливо вишуканим тоном, стара дама пiднялася зi свого мiсця. Шкутильгаючи до дверей, вона перекинула кошик, i – о жах! – омар у всьому своему вульгарному розмiрi й почервонiннi постав перед шляхетними очима пана Тюдора.

– Їй-богу, вона забула свiй обiд! – вигукнув молодий чоловiк, котрий нi про що не пiдозрював, запихаючи багряне чудовисько на мiсце своею паличкою i готуючись передати кошик старiй дамi.

– Будь ласка, не треба… це… це мое, – пробурмотiла Емi, обличчя ii було майже таким же червоним, як i ii улов.

– О, чорт забирай! Прошу вибачення. Неймовiрно гарно, чи не так? – сказав Тюдор iз величезним присутнiстю духу й висловлюючи своiм виглядом стриманий iнтерес, що робило честь його вихованню.

Емi миттево прийшла до тями, смiливо поставила свiй кошик на сидiння i сказала, смiючись:

– Хiба вам не хочеться покуштувати салату, який iз нього приготують, i поглянути на чарiвних юних ледi, якi будуть його iсти?

Що ж, це був спритний хiд, оскiльки вдалося торкнутися двох головних чоловiчих слабкостей: омар був миттево оточений ореолом приемних спогадiв, а цiкавiсть, викликана згадкою про «чарiвних юних ледi», вiдволiкла його вiд того комiчного нещастя, що оце сталося.