Маленькі жінки. II частина

– Гадаю, вони з Лорi смiятимуться й жартуватимуть з цього приводу, але я iх не почую. І це втiшае, – сказала собi Емi, коли Тюдор розкланявся й вийшов з омнiбуса.

Удома вона не згадала про цю зустрiч (хоч виявила, що, коли кошик перекинувся, ii нова сукня помiтно постраждала вiд соусу, патьоки якого залишили на спiдницi химернi звивистi слiди), продовживши приготування, якi тепер здавалися бiльш нудними, нiж ранiше. Але до полудня все було готово. Вiдчуваючи, що сусiди вже зацiкавилися ii пересуваннями i маневрами, вона бажала загладити спогади про вчорашню невдачу грандiозним успiхом сьогоднiшнього дня, а тому розпорядилася подати «черрi-брендi» й урочисто виiхала назустрiч гостям, щоб супроводжувати iх на банкет.

– Стук колiс! Вони iдуть! Я вийду на ганок, щоб iх зустрiти. Я так хочу, щоб бiдна дiвчинка добре провела час пiсля всiх цих випробувань, – сказала панi Марч, виходячи з парадних дверей. Але, кинувши на дорогу один-единий погляд, вона вiдступила назад до передпокою з таким виразом обличчя, котрий важко пiддаеться опису: майже загубившись у великому екiпажi, там сидiли Емi та ще одна дiвчинка.

– Бiжи, Бет, i допоможи Ханнi прибрати половину iжi зi столу. Це буде надто безглуздо – виставити снiданок на дванадцять персон перед однiею гостею! – крикнула Джо, роздратована й занадто схвильована, щоб посмiятися над комiзмом ситуацii.

Увiйшла Емi, абсолютно спокiйна й чарiвно люб’язна по вiдношенню до своеi единоi гостi, котра стримала обiцянку i все-таки приiхала.

Іншi члени сiм’i, володiючи акторськими здiбностями, так само добре зiграли своi ролi, й панна Елiот знайшла iх досить життерадiсними людьми, оскiльки iм не вдавалося стримувати свою веселiсть. Коли приведений у вiдповiднiсть до числа гостей снiданок був iз задоволенням з’iдений, гостi продемонстрували студiю художницi та сад. Пiд час усiх пересувань жваво точилися розмови про мистецтво. Потiм Емi розпорядилася подати двомiсну коляску (на жаль, не елегантний «черрi-брендi»!) й катала свою подругу по околицях майже до заходу сонця, пiсля чого «свято скiнчилося».

Увiйшовши до будинку з дуже втомленим, але, як завжди, спокiйним виглядом, вона помiтила, що всi слiди злощасного бенкету зникли, крiм пiдозрiлих складок у кутках рота Джо.

– Чудова сьогоднi була погода, якраз для прогулянки в екiпажi, дорога, – сказала мати так само чемно й люб’язно, як i тодi, коли б у прогулянцi брали участь дванадцять чоловiк.