Маленькі жінки. II частина

Вона знала про всi доходи чоловiка до останнього цента, тож з приемнiстю усвiдомлювала, що вiн довiряе iй не тiльки свое щастя, а й те, що деякi чоловiки цiнують бiльше, – своi грошi. Вона знала, де вони лежать, i могла взяти скiльки хоче. Вiн тiльки просив, щоб вона вела записи про кожен витрачений долар, платила за рахунками щомiсяця i не забувала про те, що вона дружина бiдного чоловiка.

Спочатку вона добре проявила себе у закупах, була обачною й економною, акуратно вела домашнi витратнi записи i без страху показувала iх чоловiковi.

Але в ту осiнь у рай Мег заповз змiй i спокусив ii, як не одну сучасну Єву, проте не яблуками, а сукнею.

Мег обурювалася, коли ii жалiли, або, хай i не навмисне, але вказували на бiднiсть. Однак вона соромилася визнати, що сердиться, й iнодi намагалася втiшитися придбанням якоiсь гарненькоi дрiбнички, щоб Саллi не думала, начебто iй доводиться економити. Щоправда, пiсля таких покупок вона завжди вiдчувала, що вчинила недобре, бо без цих красивих речей цiлком можна було обiйтися, але вони коштували так мало, що не було пiдстав хвилюватися.

Тож пiд час поiздок по магазинах разом iз Саллi Мег вже не була лише пасивною глядачкою, а кiлькiсть витрат на дрiбницi поступово збiльшувалася.

Коли ж наприкiнцi мiсяця вона пiдбила пiдсумок своiх витрат, сума майже злякала ii. Але в той час у Джона було багато роботи, i вiн доручив рахунки iй. Наступного мiсяця вiн був у вiд’iздi, а вже на третiй влаштував день перевiрки квартальних платежiв.

Мег на все життя запам’ятала його. Адже за тиждень до того вона зробила жахливий вчинок, що тягарем лежав тепер на ii совiстi. Саллi купувала шовк, а Мег дуже хотiлося нову сукню – гарну, легку, для вечiрок, бо ii чорне шовкове плаття було таким звичайним, а батист i серпанок на вечiр годяться тiльки для дiвчат.

Тiтонька Марч зазвичай давала сестрам у подарунок на Новий рiк по двадцять п’ять доларiв кожнiй. Чекати залишалося тiльки мiсяць, а тут на розпродажi пропонувався чарiвний лiловий шовк.

І грошi в неi були, якщо тiльки наважитися взяти iх. Джон завжди казав, що все, що належить йому, належить iй, але чи подумае вiн, що це добре – витратити не тiльки майбутнi двадцять п’ять доларiв, а й iншi двадцять п’ять iз грошей, вiдкладених на господарство?

Це було ще те питання. Саллi переконувала ii купити шовк, пропонувала позичку i з кращих спонукань спокушала Мег так, що та була не в силах противитися.