Війна

Тiльки бiля вiйськового намету, встановленого по iнший бiк траси вiд КПП, стояли кiлька «самооборонцiв» у зелених мисливських куртках. Без зброi та без мiлiцейського смугастого жезла. Вiдсутнiсть мiлiцii, хоч ii особливо нiхто й не любить у краiнi за корупцiю, вселяе вiдчуття, що закон у краiнi теж вiдсутнiй. Одначе всi цi страхи останнiми днями вже нiкого не турбують. Окупацiя частин Кримського пiвострова росiйськими вiйськами лякае набагато сильнiше.

4 березня

Усю нiч прокидався. Щоразу через годину-пiвтори й вiдразу вмикав комп’ютер, перевiряв заголовки новин.

Уранцi я остаточно зрозумiв: вiйна поки що не розпочалася. Поки що. За вiкном – туман. У скверику навпроти чоловiк у пiджаку кришить на землю булку й озираеться в пошуках голубiв. Зазвичай вони там завжди е, але зараз iх немае, жодного. За ранковим чаем згадалось, як мiж пiдвiсною стелею в кiмнатi з камiном i перекриттям щось бiгало позаминулоi ночi: або мишка, або пацюк. Гучний i лункий дробовий стукiт лапок i звукова географiя бiгу – то в куток до балконних дверей, то до камiнноi труби.

Друг Ігор надiслав есемеску з повiдомленням, що Росiя вiдводить вiйська. Потiм друга новина – нiбито Янукович помер вiд серцевого нападу в кардiоцентрi Ростова-на-Дону. Другу новину вже спростовано головлiкарем кардiоцентру. Перша поки що висить у повiтрi. Хочется вiрити, що вiйни не буде.

На душi ступор. Чи то занепад фiзичних сил, чи то емоцiйне виснаження.

Об 11 ранку в Укрiнформi з письменницею Ірен Роздобудько оголосили про початок акцii «Подзвони рiдним i друзям у Росii та розкажи правду!» Журналiстiв було нуль з плюсом – людей трое-четверо, але окремо двi телекамери, включаючи китайське ТВ, якому я дав iнтерв’ю.

Зайшов до Петi Хазiна на роботу, послухали прес-конференцiю Путiна. Бреше, як гарячим ножем по маслу. Посмiхаеться, жартуе. Окупацiя, виявляеться, була жартом. Тобто навчаннями, якi були запланованi давно. З приводу погроз бойкотувати зустрiч «Великоi вiсiмки» в Сочi: «Не хочуть, нехай не приiжджають!»

5 березня

Учора хтось сказав: поки що вiд украiнськоi революцii виграли тiльки продавцi квiтiв i свiчок.

Майдан, Інститутська заваленi стiнами букетiв на пам’ять про загиблих. В усiх церквах горять у сто разiв бiльше свiчок, нiж зазвичай. Це аби Бог розгледiв усе, що вiдбуваеться в Украiнi.

Чи можна з ненавистi зварити клей, щоб нацiя i краiна не давали бiльше трiщин?! Навряд. Другий ранок без вiйни. Але i без свiту.