Різдвяний сюрприз

Клаудiюс через довжину столу, через палаючi над рiвнем iхнiх поглядiв свiчки вдивлявся в ii обличчя, яке через теплу непрозорiсть повiтря втратило «фотографiчнi» риси та набуло рис «портрету олiею». Погляд його не мiг не пiдiйматися час вiд часу на портретi суддi в мантii та бiлiй перуцi. Інгрида здавалася спадкоемицею цього незнайомця. Не обличчям, не поглядом, а вiльною, незалежною поставою. Вона також, як здавалося Клаудiюсу, вдивлялася в його, Клаудiюса, обличчя i також мружилася. І тодi ледь помiтний нахил ii голови i погляд нiби повторювали такий же нахил голови i погляд чоловiка, зображеного на портретi за ii спиною.

– Ідо, я тебе кохаю! – прошепотiв Клаудiюс, ледь нахилившись уперед.

І вiдчув, як вимовленi пошепки слова вiдiрвалися вiд його губ i зi швидкiстю метелика полетiли над столом до Інгриди. Вона iх упiймала своiми вустами й у вiдповiдь вiдправила Клаудiюсу поцiлунок.

Вiн пiдвiвся, пройшов до ii краю з пляшкою вина, наповнив знову келих коханоi.

Нахилився, торкнувся своiми губами ii щоки, вушка.

– Дякую! – прошепотiв. – Ти збудувала для нас замок!

Повернувшись на свiй край, Клаудiюс урочисто пiдняв келих iз вином. Вона пiдняла свiй. Вони пили вино повiльно, так повiльно, як хворим переливають кров. Вiдчували, що земля пiд ногами стала твердiшою, надiйнiшою. Що боги на небi не зводять iз них очей. Що тепер усе буде iнакше, бо у них з’явився власний свiт. Вiн, певна рiч, збiгаеться з чиiмось чужим свiтом, який вони мають охороняти й тримати в красi та порядку.

Але у господаря чужого свiту, мабуть, занадто багато iнших свiтiв, i вiн не всюдисущий, не може бути скрiзь. Вiн навiть не може бути тут. Отже, поки його немае, портрет суддi на стiнi цiлком може сприймати Інгриду та Клаудiюса як нових господарiв цього старовинного особняка.

За чверть десяту мобiльник завiбрував у кишенi Клаудiюса, попереджаючи, що через п’ятнадцять хвилин у них щоденна «скайп-доповiдь» пановi Кравецю про справи в його англiйському маетку.

Останнi три днi вiн на зв’язок не виходив. Але пам’ятаючи жорсткi правила, прописанi в контрактi, вони все одно мають сидiти бiля монiтора комп’ютера i чекати до чвертi на одинадцяту, пiсля чого можна з почуттям виконаного обов’язку забути про пана Кравеця до наступного, завтрашнього вечора.

Роздiл 31. Пiенагалiс. Неподалiк вiд Анiкщяя

Недiльнi плани поiхати в Паневежис довелося вiдкласти.