Різдвяний сюрприз

Інодi трое або четверо з них пiдносили сигарету до рота майже синхронно, i це менi страшно сподобалося. Таке сподобалося б i Феллiнi. Синхронне плавання вiдоме всiм, а от синхронне курiння ще нi. Музика раптом наповнилася зсередини ритмом, сколихнула трохи мое ество, налаштувала на фiзiологiчне сприйняття свiту. По пiдлозi простелилася бас-гiтара i доторкнулася своею низькою вiбрацiею до моiх нiг. Я обернувся, зупинив свiй погляд на невеликому майданчику з нiкельованою жердиною, що впираеться в дзеркальну стелю. І тут у простiр, уже зайнятий димом i музикою, впурхнула танцiвниця в костюмi дуже чуттевоi Снiгуроньки.

Я приклеiвся до неi поглядом, але тут Ія спочатку поклала менi руку на плече, а через хвилину вп’ялася в мене своiми гостренькими кiгтиками. Я обернувся.

На ii обличчi прочитувався вираз трiумфу. Вона пiдхопила мiй погляд своiм i вiдправила його на сивуватого чоловiка, що сидiв, пiдперши кулаком пiдборiддя, через три столики вiд нас.

– Знайшовся? – прошепотiв я, нахилившись, просто iй у вухо.

Вона кивнула. Потiм рiзко пiдвелась i вiдiйшла до барноi стiйки. Дивно, але нiхто з чоловiкiв не вiдреагував на ii рiзкуватий, як для цiеi атмосфери, прохiд по бару. Всi вiдвiдувачi дуже уважно стежили за неспiшним роздяганням танцiвницi.

Повернулась Ія з келихом червоного мартiнi та чарочкою коньяку.

– За виявлену пропажу, – запропонував я пошепки тост.

Вона негативно похитала головою, потiм раптом примружилася. Цим же примруженим поглядом просвердлила моi очi. Й кивнула.

А Снiгуронька вже знiмала свiй сяючий срiблом «бюстик», майже зависнувши над головою нещодавно зниклого з квартири Іi сивого джентльмена, що серйозно дивився на неi знизу вгору.

Груди Снiгуроньки здалися менi непереконливими. Хоча тiло було цiлком спортивним.

– Послухай! – У мое вухо теплим вiтром улетiв шепiт Іi. – Коли почнеться музика наступного «стрипу», пiдеш он туди, – вона вказала на арочку дверного отвору, через яку на сцену впурхнула танцiвниця, – i зачиниш наступного метелика в туалетi або ще де-небудь.

Тiльки тихо i без скандалу.

Я спочатку кивнув, а потiм подумав: що це iй збандюрилося?

Але музика почала стихати. Снiгуронька допомагала сивуватому джентльменовi засовувати доларову купюру пiд ниточку своiх трусикiв. Як тiльки музика стихла, Снiгуронька, пославши сивуватому поцiлунок рукою, грацiозно пiшла.

Ія знову поклала руку на мое плече, i я не захотiв очiкувати другоi частини сигналу. Пiдвiвся i вийшов iз барноi зали слiдом за танцiвницею.