П’ятеро

Крiзь сутiнки кiлькох епох, що пролетiли з того часу, я ще декотрих пам’ятаю; здебiльшого не через власну iхню опуклiсть, а скорiше за допомогою Серьожиних римованих портретiв. Майже всi вони були студентами; було два-три екстерни, з тих, що носили тодi синi студентськi кашкети в передчуттi прийдешнiх досягнень, хоча i дуже сумнiвних через вiдсотковi норми[33 - Царський ценз на отримання освiти у еврейських сiм’ях.]; були журналiсти-початкiвцi, уже знаменитi на Дерибасiвськiй вулицi; бували, iмовiрно, i такi, яких навiть Маруся точно на iм’я не знала.

Пам’ятаю двох явних бiлопiдкладочникiв[34 - Бiлопiдкладочник – iронiчна назва студентiв – вихiдцiв iз багатих сiмей (по дорогому форменому сюртуку на бiлiй пiдкладцi).]. Один з них був статечний i добре вихований, вставляв французькi слова, а по-росiйськи намагався говорити на московський лад; тiльки буква «р» у нього не виходила, але вiн пояснював це тим, що «гувернантка акцент iспохтiла». Вiн готував себе до кар’ери адмiнiстративноi або дипломатичноi, натякав, що релiгiя не е перешкодою, i писав на медаль твiр на багатообiцяльну тему про бажанiсть вiдмiни конституцii великого князiвства Фiнляндського.

Будучи в Марусi, завжди пiдносив квiти; замужнiм панi цiлував ручки, а панянкам – нi, як мае бути (ми всi, неотесанi, цiлували руку i Марусi; хтось пробував це вчинити навiть iз сiмнадцятирiчною Лiкою, але жорстоко постраждав). Але Серьожа його осяг, i портрет цього «пасажира» свiдчив:

Ввiйшов, як бог, нiс подих бергамоту,

В кiмнатi в мить запахло iдiотом.

Другий був роздуханчик, рум’яненький, завжди щасливий, завжди з усмiшкою на всi тридцять два зуби. «Батечко мене гнав у медики, до Харкова, – пояснив вiн одного разу. – Але я був невблаганний: пiду тiльки на один з танцювальних факультетiв – або юридичний, або фiлологiчний». Обожнював Одесу i всiх, що не в Одесi народилися, презирливо називав «приiжджi». З Марусею вiн познайомився таким чином: вона якось йшла вулицею одна, вiн раптом пiшов з нею поруч, зняв кашкета i заявив, виблискуючи всiма зубами:

– Мадемуазель, я – черговий член Спiлки для охорони одиноких панянок на Рiшельевськiй вiд нахаб.

Серьожин портрет, скорiше злий, i взагалi я подаю його тут не без сумнiву:

Вiн до кiмнати увiрвався бурним штормом –

В кiмнатi вмить запахло йодоформом.

Екстерни[35 - Екстерн – складае iспити за курс гiмназii екстерном, без навчання в нiй.