На нашем сайте вы можете читать онлайн «Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
Краткое содержание книги Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Тараса Шевченка, Герой України. У його творчому доробку – близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історіографії.
У пропонованому виданні – дві короткі повісті Р. Іваничука, написані в останній рік життя й опубліковані в журналах «Дзвін» та «Кур'єр Кривбасу» (обидві 2016 р.).
«Танго. Дотик любові» – зворушливі й несподівані спогади з дитячих літ. Враження, яке справило на письменника виконання танго, лірика композитора Богдана Весоловського та його доля, закарбовані в пам'яті, проникливо відтворені у тексті.
«На межі з потойбіччям» – сповідь людини, яка, перенісши складну операцію, балансує між життям та смертю. І що ж урешті переможе – любов чи жах потойбіччя?..
Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
І я поплив тим потоком звукiв до Гаврилишиноi стодоли…
Й заполонила мене малого троiста музика, всього поглинула, немов вода, що рине з водоспаду, i я, побравшись iз сiльськими хлопчаками позашиi, закрутився в тiй невтримнiй круговертi, що й облич не було видно, i пробивалися з того розшалiлого ланцюга бравi примовки – а прибий, повтори, ще такий! – i гупають босi ноги п’ятами в землю i як вона не провалюеться пiд нами, а музики, заохоченi витворним рисунком аркана в дорослому гуртi та ще й нашими дрiбушечками, невгавають, й коли найстарший Пiдлетейчук натискае пiдборiддям на деко скрипки, мало не розчавлюючи ii, тодi бубон дае собi повну волю, що аж повiтря вiд того гупання загусае, мов хмiльна брага в дiжцi, а струни на цимбалах спливають з кобилок золотою патокою, та й флояра ридае, немов вiд солодкого болю.
Та раптом цей содом стих, й гупання бубна на мить примовкло, щоб дати змогу розшалiлим танцюристам почути iншi звуки, якi живуть в iнакших, нiж коломийкова, мелодiях, й до нас дотягнувся тонкий, мов кiнська волосiнь, струмок пiснi; у тому нiжному плинi звукiв мiй слух вловив слова надii: «Прийде ще час, коли затужиш ти за мною, – може, тодi любов ти зрозумiеш мою», – i я зрозумiв, хоч було це для мене ще надто рано: кожнiй людинi на свiтi призначений неоцiненний i належний iй дар, та не до кожного втрапляе вiн, i називаеться цей дар любов’ю.
Цей струмiнь надii навально увiрвався тодi в мою зелену душу, щоб скiльчитися в нiй нетерплячим чеканням: я ще в той час не знав, та й не мiг знати, бо проживу довгi роки з тiею надiею, а коли вона нарештi сповниться, я вже знатиму, що той сокровенний дар втiлився у чутливу мелодiю, яка так болiсно й солодко доторкнулася до моеi оголеноi душi.
Я не стямився, як опинився вдома й застав за накритим столом гурт поважних людей, серед яких вирiзнялась молода пара: кавалер в окулярах, якого звали Бодьом, i його наречена Рената, схожа на пуп’янок бiлоi лiлii, краса якоi виявляеться аж тодi, коли пуп’янок розтулюеться i спадають вниз пилковi вiяльця.
Й цiеi митi те диво сталося: закоханi заспiвали незнайому менi чарiвну пiсню, й менi здалося, що то пiд рожевою дугою, що провисла над Шпаевською горою, немов веселка, стоять вони обое в обiймах, перемiненi в пiсню.









