Бебі Джейн

– Заощаджувати не означае зовсiм не виходити, це означае бути бiльш помiрними. Додому ми поiдемо нiчним автобусом. Якщо нам захочеться продовження, ми просто залишимося до шостоi чи сьомоi, коли почнуть iздити першi поiзди чи трамваi. Або залишимося на нiч до ранку. Не хвилюйся, усiм буде байдуже.

– У жодному разi.

– Чому нi?

Тому що Пiкi бажала мати змогу iхати додому тодi, коли iй цього хотiлося. А не очiкувати або залишатися на нiч у чужому мiсцi. Або намагатися втиснутися в один iз тих переповнених нiчних автобусiв.

– Там нiколи немае мiсця, щоби присiсти.

– Я можу стояти.

– Моя дiвчина нiколи не буде стояти.

– Тодi ми можемо поiхати на вечiрку або до бару звичайним денним транспортом.

– Але ж у цьому разi ми будемо вимушенi вирушити надто рано.

– А якщо я прийду до тебе трiшки ранiше, наприклад, о десятiй, тодi ми все встигнемо.

– Нi.

Пiкi завжди замовляла таксi. І завжди залишала гарнi чайовi, хоча я не мала жодного уявлення звiдки у неi грошi i на це.

У ресторанi я могла б замовляти лише воду.

Однак Пiкi сказала, що вона не буде сидiти у ресторанi без гiдного напою.

– Чудово. Тодi не сиди. Я буду сидiти, а ти пий.

– Нiзащо.

Зi самого початку Пiкi завжди за мене платила, оскiльки менi зрiдка вистачало грошей бiльше, нiж на декiлька коктейлiв. А тим паче, щоб оплатити всi ii напоi. А оскiльки Пiкi щоразу до власного напою брала ще один для мене, я вже звикла до такого швидкого та марнотратного темпу, але була готова вiдмовитися вiд цього, якщо на це не вистачало грошей.

Однак Пiкi не хотiла з цим миритися.

– Моя дiвчина не сидiтиме на вечiрцi без напою.

Ледве не всi стосунки розпочинаються з декiлькох мiсяцiв пестощiв та вiдвiдин барiв. Я ще не встигла достатньо перейнятися життям лесбiйки та вiдвiдати всi гей-бари Гельсiнкi. Те вiдчуття, коли ти перебуваеш у барi в ролi чиеiсь дiвчини, було зовсiм новим для мене. Менi нiколи не завдавало труднощiв потрапити кудись i не встрявати у бiйку. Я могла залишатися настiльки жiночною, як менi цього хотiлося, крiм того, Пiкi вже бiльше десяти рокiв була вiдкритою лесбiйкою, i iй вистачало достовiрностi, щоб нiхто й не посмiв випхати мене з черги до гей-клубу «Геркулес».

Нiхто у гардеробi гей-бару «Менс Стрiт» не наважувався вкрасти решту Пiкi, а всi бармени звертали на мене увагу. Я почувалася цiлком спокiйно, поправляючи макiяж у жiночiй вбиральнi. Нiхто не перегородив би менi шлях на сходах, хоча я носила пiдбори.