Ліля. Париж. Кохання

Радари сприйняли п’ять американських ракет, що летiли як лебединий ключ, i були спрямованi на Радянський Союз. Але черговий офiцер бiля «атомноi кнопки» Станiслав Петров не повiрив у побачене й не виконав iнструкцiю – не запустив удар у вiдповiдь, який би означав невiдворотну третю свiтову вiйну».], ще не було ядерноi зброi, навiть хiмiчноi, променевоi, радiологiчноi. Люди вбивали одне одного цнотливо, дивлячись одне одному у вiчi й встромляючи мiж ребрами холодний метал альшпiс, пiк i списiв[22 - Рiзновиди колющоi держаковоi зброi, яку використовували у Європi в Середньовiччi.

].

* * *

Ох, бабусю, ти розумiеш, я стала такою, як я е, через тебе. Вибач, що звинувачую тебе, бо не вiдчуваю своеi вини. Я – той потяг, що iде в депо. Остання подорож…

Інодi, дивлячись на Максиму, я думаю, чи не обрала я цю дiвчину, тому що е така, яка я е? А чи це кохання?

У нас все складно. Це не легка любов-полегшення, не кохання з першого погляду, не закоханiсть пiдлiткiв усупереч.

Немае алгоритму, котрий би пояснив достеменно, як нам жити. Ми просто чомусь разом i любимо дивитися одна однiй у вiчi.

Ну i плюс вона дуже жiночна, а я граю роль мужика. Хоча я напевно не знаю, чи я – мужик. Я б сказала, що я – жiнка, котра через певнi обставини пiдсвiдомо обрала чоловiчий шлях. Адже в дитинствi менi подобалися хлопцi… Або ж я не визнавала, що менi подобаються дiвчата, бо так не заведено? Так би напевно проспiвав менi дiдусь Фройд, доки я б рефлексувала в нього на шкiрянiй канапi, бадьоро коливаючи ногою в такт поривам легенького весняного вiтру, що колихали б прозору, нiжну штору на вiкнi…

Мiй психоаналiтик, провiвши низку тестiв iз залученням рiзних кольорових дротикiв i мого мозку, винесла вердикт: «Я не знаю напевне, чи ти гомосексуалiстка.

Ось наприклад: я ж тобi не подобаюсь? А я дуже приваблива жiнка»[23 - Ідеться про МРТ мозку, яке подекуди призначають, аби, наприклад, викрити злочини педофiлiв. Бо дiлянки, що вiдповiдають за задоволення й збудження, автоматично активiзуються, коли iм показують свiтлини з дiтьми.]. Далi зависла мовчанка, i я пiшла додому. А потiм також зависла мовчанка: я просто перестала вiдповiдати на ii телефоннi дзвiнки й ходити до неi на прийоми, бо менi здалося, що вона дуже тупий психоаналiтик.

Зрештою у Францii не iснуе заборон одностатевому шлюбу.