Життя в рожевому

Життя в рожевому

Галина Вiкторiвна Горицька

Ретророман

Початок 1960-х у столицi Украiнськоi РСР. У Киевi завдяки науково-технiчному прогресу з’являеться кiлька станцiй метро. Радянський Союз 1959 року робить першi свiтлини зворотного боку Мiсяця. А втiм, Мiсяць знято на «трофейну» кiноплiвку, отриману з американських розвiдувальних аеростатiв.

Бенi Гудман, Едiт Пiаф, як i вся «прогнила» буржуазна музика, хоча й засуджуються, але платiвки з iх пiснями можна купити «з-пiд прилавку» або у фарцовщикiв. П’ятирiчки скасували, але з’явилися семирiчки, i стаханiвський рух процвiтае.

У Радянському Союзi виходить купа газет, якi пишуть однаковi фейки на замовлення й бояться казати правду. Зокрема, будь-якi згадки про Куренiвську трагедiю видаляють iз перiодики та художнiх творiв ще двадцять рокiв по тому.

То чи насправдi вiдчуваються змiни в Украiнi пiсля смертi Сталiна? Хрущовська вiдлига справжня, чи це тiльки натяк на покращення?

Галина Горицька

Життя в рожевому

© Г. В. Горицька, 2020

© М.

С. Мендор, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2015

* * *

Подяка тому, без кого ця книжка була б абсолютно iнакшою:

Чудновець Олександр Миколайович – голова ради громадськоi органiзацii «Киiвське вiйськово-iсторичне товариство». Дослiдник вiйськовоi iсторii, який служив у ВМФ на кораблях Балтiйського флоту. Ветеран МНС Украiни. Спiвавтор книжки «Монiтор “Смоленськ” (Krakow) три долi».

Усi героi вигаданi. Особливо тi, що мають однаковi iмена й прiзвища з вiдомими громадянами СРСР.

Однопрiзвищники й однойменнi. І таке бувае. Тут би доречно поставити смайлик, однак серйознiсть цiеi книжки унеможливлюе подiбне блюзнiрство.

Є двi дороги, що ведуть через цю iсторiю: хронологiчно-послiдовна, роздiли якоi розставлено за порядком у змiстi, та бiльш заплутана, у якiй я ii писала i яку представлено нумерацiею роздiлiв у самому текстi. А якою ви пiдете – обирати вам.

«Як сонцесяйна оздоба звитяжцiв давньоi Русi – заблискотiло на багатоповерхових будiвлях свiтле керамiчне облицювання… Зникли з обличчя мiста потворнi слiди вiйни, i новi квартали крокують колишнiми пустирями… Поглянь же, великий Кобзарю, яка прекрасна молодiсть у твого рiдного краю в сiм’i вольнiй, новiй!».

    Украiнська студiя хронiкально-документальних фiльмiв

    Киiв, 1960 рiк

Роздiл перший. Новий герой

Богатир сплюнув i процiдив крiзь зуби своему корешу: «Не пресуй. Я жерти хочу».