Арканум

Жiночка отримала аж чотири чорнi плями, а потiм скiльки вона не ламала голову, та все нiяк не могла вигадати щось вiрогiдне, щоб пояснити своему чоловiковi iхне походження.

На щастя, в ii чоловiка тi плями якраз викликали особливий iнтерес, вони його збуджували i збочували, що виражалося в рiзних знаках уваги. Може, своiм виглядом нагадували йому трафердоклi. Хтозна.

А що ж було далi з тими трафердоклями? Сусiд iх загорнув у простирадло i викинув через вiкно. А знайомий залишився без обiду.

Та не бiда.

Зате в нього тепер була можливiсть спостерiгати за тим, як скачуть чорнi плями в обрисах трафердоклiв на сiдницi його дружини. Вiн мiг за цим спостерiгати безмежно довго. А це так сподобалося його дружинi, що вона покинула коханця.

Роздiл третiй. Курцiус (ІV сторiччя до н. е.)

Автор «Книги чудернацьких iсторiй». Взяв участь в повстаннi проти короля, за що був страчений, проживши 28 рокiв.

Історiя страченоi чернички

1

Оповiдь наша починаеться з третього дня подорожi Мадея з Аркануму в Салагiр.

Темна нiч прихопила його в дорозi i змусила шукати нiчлiгу пiд мурами зруйнованого монастиря.

Мадей стриножив коня та, вибравши собi мiсцинку серед густоi трави, лiг на спочинок. Сюркiт коникiв, далеке кумкання жаб i запах лугових квiтiв хутко навiяли дрiмоту. Вже було й сновидiння першi з’явилися, аж тут неясний шурхiт насторожив його i сон сполохано чкурнув. Мадей, звiвшись на лiктi, прислухався.

Шурхiт розтанув, а натомiсть потекли чарiвлива мелодiя сопiлки.

– Гей, хто там?! – гукнув у темряву.

– Це я, – вiдповiв приемний жiночий голосок.

– Хто ти i що там робиш?! Покажись менi!

– Не можу. На бiду менi вiдтяли голову, i я нiяк не можу з’явитися перед вами в такому непривабливому виглядi. Я нещасна черниця страчена салагiрцями.

– Я все ж таки хочу, щоб ти з’явилася!

– Ну що ж, воля ваша, – покiрно вiдмовив голос, i з широкоi щiлини в кам’янiй стiнi з’явилося оголене жiноче тiло.

Мiсяць свiтив так ясно, що Мадей не мiг не помiтити вроди вiдтятоi голови, яку черничка тримала пiд пахвою. Довге свiтле волосся стелилося до землi.

– За що ж тебе стратили? – запитав Мадей.

– За розпусту, – скромно вiдповiла черничка.

– Ну, це й не дивно, маючи таке тiло, – погодився Мадей. – Це… це ти грала на сопiлцi?

– Я. А ти вмiеш грати?

– Трошки.

– Заграй менi, будь ласка. Я так люблю слухати.