Чорт зна що. У кігтях Хапуна

Четвертий рiд демонiв iменуеться «водяниками», бо вони, занурившись у вологу, живуть поблизу рiк i озер, повнi злости, тривоги, занепокоення i пiдступництва. Вони збуджують бурi на морях i, занурюючи у водяну безодню кораблi, забирають життя в багатьох людей. Цi демони привласнюють собi видиме тiло, зазвичай жiноче, а чоловiче рiдше. У нас вони ся називають русалками та нявками, i часто iх можна побачити на берегах рiчок та ставкiв, як вони вичiсують свое волосся. Іншi ж користаються личинами звiрiв. Цей рiд демонiв з вiдьмами не спiлкуеться.

Натомiсть святii ангели нiколи не мiняються, а завше перебувають у чоловiчому образi. І нiде ми не зможемо прочитати, що добрий дух перебувае у видимiй формi жiнки або якогось звiра.

П’ятий же рiд називаеться «пiдземним». Цi демони живуть у печерах i ущелинах, темних яскинях i урвищах. І ото вони суть найлихiшi. Найбiльше цi демони шкодять тим, хто викопуе руднi, добувае метали i шукае захованого в землi скарбу. Бажаючи погибелi роду людському, вони влаштовують у землi трiщини, випускають вогнедишнi вiтри i розхитують пiдвалини будинкiв.

Инодi ночами вони, зiйшовши з гiр цiлими зграями, водять на полi дивнi i небаченi хороводи, а потiм перед свiтанком у поспiху зникають. Часом, вважаючи себе за духiв, вони приймають образи людей, що пiшли з життя. Нiчого iншого вони не прагнуть, окрiм страху людського.

Цi демони теж стережуть скарби, що iх позаховувала в землю людська скнарiсть, але здобути цi скарби неможливо, бо чорти iх пильно охороняють, а инодi переносять з мiсця на мiсце.

І цей рiд демонiв нiяких зносин з жiнками-вiдьмами зазвичай не мае.

Шостий же рiд демонiв називаеться «свiтобоязний», бо вони страшно бояться свiтла i ненавидять його, а тому за дня не годнi нiяким чином тiла собi створити, а роблять це тiльки вночi. От чому демони цього роду розгулюють у сутiнках, завше похмурi, пiдкоренi холодним пристрастям, пiдступнi, неспокiйнi i грiзнi. Вони вночi нападають на випадкових самотнiх перехожих i затягують у нетрi.

Але з вiдьмами вони теж не зустрiчаються, i заклинаннями iх жодними викликати не можна, тому що уникають вони свiтла i голосiв людських.

Бенедикт Хмелевський

Народився у 1690-х рр. у Львовi. Був католицьким священиком по галицьких парафiях. Автор своерiдноi енциклопедii «Новi Атени, альбо Академiя всiлякоi науки повна», що видана була у Львовi польською мовою в 1745 р. у двох томах, том третiй видано в 1754 р.