Каторжна

Екзамен останнiх шiстьох хлопцiв, що здавали на «свiдоцтва», вiдбувся тихо, надто, що всi вони «арихметику» знали, i пан член не мав рацii сердитися.

Нарештi скiнчили. Пан член устав.

– А тех не будем екзаменовать? – спитавсь учитель, показуючи на школярiв першого та другого року.

– Ннет… Та они умеють читать?.. – казав утомлений член, поглядаючи на годинника: було вже шiсть годин. – Хлопцi, читать умеете? – запитався вiн у школярiв.

– Умiем… – несмiливо вiдмовили деякi.

– А щитать? Ну: дважди сем?

– Чотирнадцять! – гукнули всi вiдразу.

– А 25 без 7?

– Вiсiмнадцять.

– Ну… – промовив член, вагаючись.

– Може, закусить би… – обiзвавсь батюшка.

– Обикновенно… не мiшало б… Ну, детi, – знов озвався вiн до школярiв, а тi чогось повставали, – значить, ви тепер получите свiдетельство – которие екзамен здали, а которие нет, то, обикновенно, учiтеся, потому шо наука… то-есть… потому, шо без еi человек тьомний… А арихметику, особливо арихметику, шоб знали. Потому, обикновенно, арихметика – то велика наука!.

Далi течiя членового красномовства всохла, i вiн став, не знаючи, що казати… Школярi, батюшка, вчитель i собi стояли, не знаючи, що iм робити.

– Так от шо… тее… – почав знову член, згадавши, як вiн колись був укупi з iнспектором на екзаменi i як саме той закiнчив його, – школа у вас хорошая, i я так доложу у совет. I арихметику знають, – один не знаеть, ну, та то вже нiчево… – І член так само, як i iнспектор, подав руку вчителевi та батюшцi.

– Так iх распустiть? – спитав учитель.

– Еге, да…

– Читайте молитву! – промовив учитель.

Хлопцi, тупочучи ногами, повернулись до iкони. Прочитали молитву.

– Ну, тепер тее… домой iдiть! – почав член. – А ми до вас, батюшка. Обикновенно треба закусить. Може б того… й водочка?..

– А всенепримiнно!.. Як же!.. Пожалуйте!..

– Так, так… От ми там i протокол[42 - Протокол – документ, який мiстить запис усього, про що йшла мова на зборах, засiданнi, допитi i т.

Без хлiба

І

Край села стояла хата поганенька, а в iй жив селянин iз жiнкою та з дитиною – хлопчик був, невеличкий, недавнечко народився. Вже третiй рiк був, як вони побралися, – з чужого села вiн ii взяв, – а все нiяк не могли збитися на хазяйство. У iх тiльки й було худоби, що теличка, – купили ii торiшню весну, – та й та недавно здохла.