Каторжна

Господи! Й на вiщо вiн так зробив тодi! Вiн нiколи ii не бив, нi… тiльки раз се було: вiн з шинку прийшов – уся громада була тодi в шинку, i вiн був… І за вiщо вiн ii вдарив? Не згада вже тепер, тiльки зна, що вдарив просто наодмаш кулаком. Хотiв по головi, та п’яний був – похитнувсь, у груди влучив. А вона й не заплакала… Вона зроду вперше вiд його бита була: як стояла, так i впала на пiл, мовчить, тiльки за груди вхопилася, на його так дивиться… Як вона тодi дивилася!.

. Вiн i тепер неначе той погляд бачить. Ох на вiщо ж вiн се зробив!..

– Мамо! – скрикнув спросоння невеличкий хлопчик, що спав на полу. – Мамо!

І вiн розплющив очi, подививсь навкруги i ще сонний, подвивсь i сiв на полу.

– Мамо! Де мама? – питався вiн.

Далi хлоп’я замовкло на хвилину, а потiм мабуть одразу йому згадавсь учорашнiй похорон, i вiн скрикнув iзнову:

– Мамо! Я хочу мами! – i облився слiзьми.

Двi дiвчини: бiльша – Галя i менша – Одарка – теж попрокидались од голосiння братового i повставали.

Одарка зараз же почала вдвох iз братом кликати маму й плакати.

Сей випадок розiгнав Івановi мрii, вiн пiдiйшов до плачучих дiтей.

– Не плачте, дiтки, годi! – промовляв вiн, голублячи iх.

– Я маму хочу! – не вгавав малий Василько.

– Маму! – хлипала, тручи руками очi, Одарка.

– Мами нема, дiтки… – тихо, ледве промовив батько. – Мами нема: вона пiшла… до тiтки Марусi.

Ось пiдождiть, скоро вернеться…

– Нi, нi! – голосив хлопець. – Тато не так кажуть: мама не пiшли, мамусю в яму закопано вчора. О! Навiщо в яму! Я не хочу так, – там холодно мамi!

І дiти знов облилися дрiбними слiзьми. Тiльки Галя, сидячи в кутку, хоч i плакала, але тихо, силкуючись вдержувати сльози, що так i сипалися з карих оченят i текли по бiлому схудлому видочку. А далi, мов перемiгши себе, вона втерла сльози i сидiла не ворушучись, тiльки ii маленьке тiльце здригалося раз-по-раз то з жалю тяжкого, то з холоду, що панував у нетопленiй хатi.

А Василько з Одаркою все плакали, та й плакали, голосно кличучи маму. Іван не знав, що й робити. Коли се Галя встала, ще раз утерла останнi слiди вiд слiз i пересiла до дiтей. Вона обвила iм шийки своiми тоненькими рученятами, пригорнула iх обох до себе й почала розважати.