Місячна долина

А ви правдивий сакс – усе у вас саксонське: волосся, очi, шкiра, все-все! Та ще ж ви й боксер!

– Мабуть, нашi дiди всi бували боксерами, коли того вимагали обставини. Мусили боротися – нiчого не вдiеш! Адже ж вони знали: або добути, або вдома не бути!

– Про що це ви? – озвалася раптом Мерi.

– Вони в нас швидкi, – зареготався Берт. – Можна подумати, що вже цiлий тиждень знайомi.

– О, ми зналися ще багато ранiше, – вiдказала Сексон. – Навiть ще до того, як народилися: нашi дiди разом переходили прерii.

– А вашi дiди сидiли тодi й чекали, щоб для них проклали залiзницю та винищили iндiян – i тiльки опiсля завiтали до Калiфорнii, – пiдтримав Бiллi свою нову спiльницю. – Ми з Сексон – тутешнi краяни, з дiда-прадiда тутешнi! Отак i кажiть, як хто запитае.

– Вже й не знаю… – задьористо й з прихованою досадою вiдказала Мерi. – Мiй батько залишився на сходi, щоб узяти участь у Громадянськiй вiйнi. Вiн був за барабанщика. Тому й прибув так пiзно до Калiфорнii.

– А мiй батько повернувся назад, щоб узяти участь у тiй вiйнi, – не здавалася Сексон.

– І мiй також, – докинув Бiллi.

Радiсно глянули вони одне на одного: мiж ними знайшовся ще один новий зв’язок.

– От маеш! Вони ж однаково всi померли! – похмуро зауважив Берт. – Хiба не байдуже, де померти – в бою чи в жебрацькому притулку? Вони ж усi мертвi. А менi начхати – хоч би мiй батько й на шибеницi помер. Все те дурницi перед вiчнiстю. Осточортiла менi ця балаканина про предкiв! А до того мiй батько i не мiг тодi воювати, бо ще й на свiтi його не було.

– Звiсно, досить! – запевнила Мерi.

Бертова рука обвила ii стан.

– А ми живi, – i це найголовнiше, – сказав вiн. – Хто мертвий – той мертвий, i хоч ти тут землю гризи, вiн повiк не воскресне.

Мерi затулила йому рота рукою, сварячись на нього за такi бридкi слова.

Веселий брязкiт посуду все голоснiшав – публiки в ресторанi прибувало. Подекуди лунали уривки пiсень, зростали розпалений смiх та вереск дiвчат, а за ними потужнi вибухи чоловiчого смiху, в мiру того як розгоралася вiчна гра – боротьба мiж жiнкою й чоловiком. Декотрi хлопцi були вже напiдпитку. З-за сусiднього столика якiсь дiвчата задьористо гукнули на Бiллi.