Місячна долина

То були першi англiйцi, а ви ж знаете, що американцi походять вiд англiйцiв. Ми всi сакси, – ви, i я, i Мерi, й Берт – i всi американцi, тобто справжнi американцi – всi ми сакси, а не якiсь там даго чи японцi.

– Моi кревнi жили в Америцi з давнiх-давен, – помалу промовив Бiллi, обмiрковуючи те, що вона йому щойно сказала. – В кожному разi – кревнi з материного боку. Вони переселилися до Мейну сотнi рокiв тому.

– Мiй батько теж був родом зi штату Мейн, – зрадiла Сексон. – А мати з Огайо, чи то пак з того мiсця, де тепер Огайо.

Вона називала його Великою Захiдною Резервацiею. А хто був ваш батько?

– Не знаю, – Бiллi знизав плечима. – Вiн i сам того не знав. Нiхто того не знав, хоч батько й був справжнiй-справжнiсiнький американець.

– У нього добре, суто американське iм’я, – промовила Сексон. – Тепер в Англii е видатний генерал – його теж звуть Робертс. Я читала про нього в газетах.

– Але Робертс – не справжне батькове iм’я. Вiн не знав свого правдивого прiзвища.

Робертсом звали одного шукача золота, що взяв його в прийми. То було так. Бачте, багато шукачiв золота й переселенцiв брали участь у боротьбi з iндiянським плем’ям модокiв. Робертс був за командира в одному з таких загонiв. Якось раз пiсля бою вони взяли силу бранцiв – жiнок, немовлят i дiтвакiв. Серед них був i мiй батько. Вiн видавав рокiв на п’ять i белькотiв тiльки по-iндiянському.

Сексон сплеснула в долонi й очi iй загорiлися.

– Його вкрали iндiяни пiд час наскоку!

– Так гадали, – пiдтвердив Бiллi.

– Потiм багато хто пригадав, що чотири роки тому на валку орегонських переселенцiв напали модоки i всiх перебили дощенту. Робертс узяв мого батька собi за сина, – ось чому я не знаю, яке батькове правдиве ймення. Але ж вiн, безперечно, родом звiдтiля, з-за прерiй.

– І мiй батько теж, – гордо промовила Сексон.

– І моя мати, – сказав Бiллi не менш гордовито. – Вона вродилася над рiчкою Плат у шарабанi, якраз коли ii кревнi переiздили прерii.

– Моя мати теж звiдти, – перебила Сексон. – iй було тодi вiсiм рокiв, i вона пройшла бiльшу частину прерiй пiшки, бо нашi воли саме тодi почали падати.

Бiллi простягнув руку.

– Давайте сюди й свою, голубонько, – мовив вiн. – Ми з вами давнi приятелi i з одного кореня.

Променiючи вiд радостi очима, Сексон простягла руку, i вiн урочисто ii стиснув.

– Хiба не дивно? – прошепотiла вона. – Ми обое доброго американського роду.