Олмейрова примха

 – Сьогоднi ти ще не видаешся щасливою, та завтра у тебе буде радiсне личко. Так?

Нiна мовчки слухала батька. Обличчя ii було нерухоме, напiвзаплющенi очi ще дивились у темряву, що тепер нiби заворушилася. Важкi грозовi хмари повзли iз-за пагоркiв, змiтаючи зорi та проковтнувши небо, лiс i рiчку, залили все темрявою, яку, здавалося, можна було вiдчути дотиком. Легенький вiтрець завмер, але далекий гуркiт грому та блiде полум’я блискавки застерiгали, що наближаеться буря. Зiтхнувши, дiвчина повернулася до столу.

Олмейр лежав уже в гамаку, мало не заснувши.

– Вiзьми лампу, Нiно, – сонно пробурмотiв вiн. – Тут повнiсiнько москiтiв. Іди спати, доню!

Та Нiна, винiсши лампу, знову вернулася на веранду й стала бiля билець, обхопивши руками стовп i жадiбно вдивляючись на Пантаi. І стоячи нерухомо у гнiтючiй тишi тропiчноi ночi, щоразу, як спалахувала блискавка, вона бачила лiс понад обома берегами рiчки, бачила, як згиналися додолу дерева пiд лютим подихом бурi, що все наближалася. Вгорi рiчка клекотiла бiлою пiною, а чорнi хмари, кублячись химерними силуетами, бiгли низько над розгойданими деревами.

Навколо неi була ще тиша, та вона чула, як вие, наближаючися, вiтер i сiче зливою хвилi збуреноi рiчки. Гроза все наближалася, гуркаючи громом та спалахуючи яскравими блискавками, i пiсля слiпучого iхнього свiтла ще чорнiшою здавалася нiч. Нарештi, вiтер налетiв на низовину рiчки. Пiд дужими його поривами затремтiв будинок, а дощ залопотiв по покрiвлi з пальмового листу. Гуркiт грому не вгавав, а блискавки, не згасаючи й на мить, освiтлювали розбурхану рiчку, що несла колоди та величезнi дерева, зламанi якоюсь лютою немилосердною силою.

Нiчна гроза не турбувала батька, й вiн мiцно спав, забувши своi надii, свое лихо, своiх друзiв та недругiв. А дочка стояла нерухомо, жадiбно вдивляючись занепокоеними очима на широку рiчку при свiтлi блискавок.

Роздiл II

Коли, пiддаючись раптовому бажанню Лiнгардовому, Олмейр згодивсь одружитися з малайською дiвчиною, нiхто й не знав, що цiкава молода монастирська вихованка в той день, коли втратила всiх родичiв та знайшла собi бiлого батька, затято билася нарiвнi з усiма на борту пiратського прау й лише тому не кинулась у воду, як зробили це нечисленнi недобитки iхнi, що була тяжко поранена в ногу.

І там на палубi, пiд купою мертвих тiл та тих, що конали, знайшов ii старий Лiнгард та перенiс на борт «Блискавки», а тодi малайське судно запалили й пустили за течiею.