Олмейрова примха

Справдi, Лакамба дуже добре знав цiлковиту непричетнiсть Олмейрову до справ державних, i, опрiч того, його поведiнка до всiма гнаноi людини зовсiм змiнилася пiсля того, як новознайдений приятель Олмейрiв, Дейн Марула, спробував замирити Лакамбу з давнiм його ворогом.

Олмейр мав тепер приятеля. Незабаром пiсля вiдбуття Решидового в комерцiйну його подорож, Нiна, пливучи повiльно човном додому з самотньоi своеi прогулянки, почула в одному з невеличких рукавiв рiчки плюскiт, так немовби хто кинув у воду важку кодолу, потiм до неi долинула повiльна пiсня малайських морцiв, якоi вони спiвають, тягнучи щось важке.

Крiзь густий чагарник, що ховав закрутки рiчки, вона побачила високi щогли якогось европейськи оснащеного парусника, що стримiли вище верховiття невеличких пальм нiпа. Із бокового рукава бриг тягли в головне рiчище. Сонце вже сiло, й у скороминучому тропiчному присмерку Нiна угледiла весь бриг, що повiльно плив течiею, повернувши прову до Самбiру, а вечiрнiй вiтрець надимав злегка фок-вiтрило. Дiвчина накерувала човна з головного рiчища в одну з численних узеньких проток помiж зарослими лiсом острiвцями й завзято гребла чорною сонною поверхнею води, простуючи до Самбiру. Їi човен зачiпав пальми на березi та обминав мулкi мiлини, звiдки позирали байдуже на неi ледачi алiгатори, й саме коли запала темрява, виiхала в широке рiчище, де зливались обидва головнi рукави рiчки. Бриг стояв уже там на якорi з прибраними парусами, впоперек поставленими реями й порожньою палубою, де не видко було жодноi живоi iстоти. Щоб трапити до своеi домiвки на низькому розi помiж двох рукавiв Пантаi, Нiна мусiла переплисти рiчку дуже близько вiд брига. Понад берегами обох рукавiв горiли вже вогнi в хатках, одбиваючись на спокiйнiй водi. Гомiн голосiв, випадковий плач дитини, швидкий уривчастий гук дерев’яного барабана разом з далекими окликами запiзнених рибалок, що лунали в темрявi, линули до неi через широку просторiнь рiчки. На мить Нiна спинилася, вагаючись, ранiш нiж переiздити рiчку. Така несподiванка, як оснащений европейськи парусник, трохи непокоiла ii, але широчiнь рiчки видавалася досить темною, щоб сховати маленький човен. Кiлькома ударами весел, розiгнавши човна, дiвчина приклякла навколiшки на днi його й, перехилившись уперед, насторожено прислухалася до найменшого непевного згуку, керуючи до невеличкого причалу «Лiнгард з Т-вом».