Кінець неволі

Начальник порту – те саме що й доглядач гаванi, тiльки вищого рангу, – на Сходi досить велика персона у своiй сферi: урядовець, хазяiн над водами гаванi, з широкою, але погано визначеною адмiнiстративною владою над моряками всiх рангiв. Зокрема за цього начальника порту говорили, що вiн уважае своi права за мiзернi i невiдповiднi до його урядового стану, бо вони не поширювались на життя та смерть морякiв. Але це було лише жартiвливе перебiльшення. Капiтан Елiот був цiлком вдоволений своiм становищем i тлумачив дуже широко свою владу.

Його зарозумiлiсть i деспотизм не давали iй зав’янути в його руках невикористаною. Буйна холерична його вiдвертiсть у мiркуваннях про вдачу i поведiнку людей справдi нагонила страх. Хоч було багато таких, якi запевняли, що не звертають на нього найменшоi уваги, а iншi весело усмiхалися, почувши його iм’я, хоч дехто навiть зважувався узивати його «старим задиракою, що скрiзь суне свого носа», а проте, майже кожному з таких було так само до вподоби зустрiтися вiч-на-вiч з капiтаном Елiотом, коли той лютував, як i пiти на певну згубу.

V

Приступивши близенько, вiн пробуркотiв:

– Що я чую, Уоллею? Чи правда, що ви продаете «Красуню»?

Капiтан Уоллей, вiдвернувшись, вiдповiв, що справа вже скiнчена, грошi сплаченi сьогоднi ранком, – i начальник порту похопився похвалити такий надзвичайно розумний учинок. Потiм вiн повiдомив, що злiз iз своеi бiдки, щоб розiм’яти перед обiдом ноги. Сер Фредерiк мае непоганий вигляд напередоднi демiсii.

Правда?

Капiтан Уоллей не мiг нiчого вiдповiсти на це запитання: вiн встиг лише помiтити, як проiхав сера Фредерiка екiпаж.

Начальник порту, засунувши руки в кишенi альпакового кiтеля, неподобно куцого i вузького для людини його вiку i статури, виступав бундючно, трохи шкутильгаючи; його голова ледве сягала по плече капiтановi Уоллею, що йшов легкою ходою, дивлячись просто себе. Багато рокiв тому вони були добрими товаришами, майже приятелями. Тим часом як Уоллей командував уславленим «Кондором», Елiот був капiтаном на мало не такiй же славетнiй «Горлицi», що належала тим самим власникам; а коли було утворено посаду начальника порту, з капiтана Уоллея мiг бути Елiотовi единий серйозний конкурент.

Але Уоллей, що був тодi в розквiтi свого вiку, поклав собi не служити нiкому iншому, крiм своеi власноi, прихильноi до нього Фортуни. Захоплений працею в далеких краях, вiн був радий почути про приятелiв успiх.