Брама Расьомон (збірник)

(Йдеться про Нацуме Сосекi (1867–1916). Вiн сидiв пiд розлогим дубом i читав учителеву книжку… Вiн читав, а йому вважалося, нiби високо в небi непорушно повисла скляна шалька терезiв.

29. Форма. Глечик на саке з карбованим вiзерунком явив йому красу форми.

42. Регiт богiв. «На жаль, боги не можуть так, як ми, заподiяти собi смертi…»

51. Поразка. Рука з пером затремтiла, з рота потекла слина. В головi йому прояснилося лише пiсля дози 0,8 вероналу, i то на пiвгодини-годину. Вiн жив у сутiнках, день у день без надii на майбутне, спершись на тонкий пощерблений меч.

Акутагава наклав на себе руки 4 липня 1927 року у вiцi 35 рокiв. Вiн залишив по собi понад 100 майстерно написаних новел, якi принесли йому свiтову славу, есеi, а також вiршi в жанрi танка. Через 8 рокiв по смертi митця було засновано «Премiю Акутагави», якою в Японii щорiчно вiдзначаються видатнi твори нових перспективних авторiв. Вона стала i залишаеться найбiльш престижною лiтературною вiдзнакою Японii.

* * *

На завершення повторимо тезу, висловлену видатним украiнським поетом Іваном Драчем у передмовi до однiеi з попереднiх збiрок перекладiв украiнською:

«Митцi типу Акутагави – це розвiдники людини в царинi мистецтва, вони промацують нерозвiдане, неспiзнане.

В iхнiх грудях б’еться надзвичайно чутливе, безмежно добре людське серце. Вони часом доводять його до остаточного виснаження. Тодi вони не повертаються до вiйська, що iх спорядило на цей небезпечний шлях. Але iнодi вони здобувають такi скарби, якi можуть здобути лише смертники-камiкадзе, бо iншим – живим – вони просто не даються до рук…»

Б.

П. Яценко

Новелли

Брама Расьомон

Це сталось одного разу надвечiр. Якийсь слуга перечiкував дощ пiд брамою Расьомон.

Пiд широкою брамою, крiм нього, не було нiкого. Тiльки на товстому круглому стовпi, з якого подекуди облупився червоний лак, сидiв цвiркун. Позаяк брама Расьомон стоiть на люднiй вулицi Судзаку, тут могли б перечiкувати дощ декiлька жiнок i молодикiв у iтимегаса[2 - Ітимегаса – старовинний жiночий солом’яний широкополий капелюшок.

] й момiебосi.[3 - Момiебосi – старовинний чоловiчий головний убiр у виглядi м’якоi шапки з загнутим уперед верхом.] Проте, крiм слуги, не було нiкого.

Пояснювалося це тим, що протягом останнiх двох-трьох рокiв на Кiото одне за одним насувалися лиха – то землетрус, то ураган, то пожежа, то голод. Тож столиця й запустiла надзвичайно.