Мигдаль для серця (збірник)

А кошеня, приймаючи це тепло i добро вiд дiвчинки, заспокоiлося й солодко муркотiло.

– Ходи зi мною. Я тебе зiгрiю, – сказала дiвчинка. Вона взяла кошеня на руки i пригорнула до себе. – Не бiйся, маленьке. Я любитиму тебе.

Кошеня вже не боялось. Воно було щасливе. Воно зумiло перебороти себе та довiритись цiй маленькiй дiвчинцi. Бiльше воно не хотiло бути злим та жорстоким «тигреням». Воно хотiло лише обiймiв цих теплих рук i з великоi вдячнiстю легенько торкнулося носиком ii щоки.

Секрет страви

У наш жорстокий свiт навiть людям теж доводиться боротися за мiсце пiд сонцем.

Але iнодi ми боiмося зiзнатися, що насправдi всерединi нас живе оте маленьке кошеня, яке чекае на ласку й тепло i десь потай, на самому денцi душi, мрiе скинути iз себе оту осоружну маску загрози. Але е на свiтi три чарiвних слова, якi здатнi зробити справжне диво: перетворити грiзного звiра на лагiдне маленьке кошеня.

І ви знаете цi слова. Вони звучать дуже заспокiйливо i нiжно: «Я любитиму тебе».

Страва 4

Мигдаль спогадiв

Порцiя

3 сторiнки

Час приготування

10 хв.

Поживнiсть

Пригадае давнiй смак першого кохання

Щоб смакувало краще

Додайте у страву приемних згадок, щоб пригадати колись знайомий i улюблений смак.

Мiсце у серцi

Догоряе свiчка, вино вже тепле, за вiкном снiжинки заглядають у незашторену шибку, нiби запитують, стиха ковзаючи бiлими пухнастими вiйками по холодному склу: «Чому не спиш? Уже всi лiхтарi погасли, будинки закрили втомленi очi.

Вiдпочивай… Ще трошки, ще хвилину…»

Вечiр догоряе, догорiв…

Свято всiх закоханих, коханих тих, хто кохае.

Тепле вино розiгрiвае ще бiльше вже й без того гаряче тiло. Тече венами, тоненькими судинами, капiлярами, вдаряе мiцним п’янким трунком у голову, вриваеться в серце i, змiшавшись з кров’ю, знову мчить у всi куточки, туманячи мозок.

«Кохаю!» – Щойно отримане повiдомлення грiло, мабуть, в сотнi разiв бiльше вiд вина.

…Дороги нашi перетнулися давно, ще коли ми були у вiцi Ромео та Джульети.

Так i називали нас тодi – це ж була iсторiя, як про наше кохання. Воно було першим. Першим i чистим, як цей бiлий снiг. Недарма кажуть, що перше кохання не забуваеться нiколи, воно, вперше торкнувшись ще не знаного серцем почуття любовi, закарбовуеться там назавжди, стае рiдним i теплим.

Зустрiч через багато рокiв повертае на мить у те життя. Хоч уже кожен зi своiм багажем прожитих рокiв.