Дім, у котрому заблукав час

Якось Богдан навiть бував у них удома (приходив дивитися годинника), i в нього голова пiшла обертом, коли вiн побачив дивакувате сiмейство у повному складi. Голова родини – директор овочевоi ятки на ринку Остап Свиридович, його дружина – затуркана побутом домогосподарка Катерина, iхня донька – безробiтна i вiчно недужа тридцятилiтка Танечка зi старшим вiд неi на п’ять рокiв чоловiком-даiвцем Русланом, двi неповносправнi й напiвглухi бабусi Дарина Миколаiвна та Софiя Онуфрiiвна i онук Артемко (син Танечки та Руслана), спритному малому саме виповнилося десять рокiв.

Як двокiмнатна «хрущiвка» вмiщала таку кiлькiсть людей – було загадкою для всього будинку, а ще ж у родинi мешкало двiйко приблудних псiв – Сiрко та Рекс, що були на зрiст, як добрячi сенбернари, i будили своiм басовитим гавкотом усiх сусiдiв (це ж бо тварини так оголошували, що час гуляти чи iсти). Мала чудернацька родина й купу старого непотребу, який визирав iз двох балконiв – кухонного та кiмнатного, – старi лижнi палицi, дiрявi полумиски, дошки з погнутими вiстряками iржавих цвяхiв, кольоровi кросiвки, що давно вигорiли на сонцi…

У кухнi цiлими днями крутилася Катя, не сподiваючись на допомогу вiд хворобливоi доньки i старих, а вiд чоловiкiв – тим бiльше, вони грошi мають в родину приносити, а не над тарiлками труситися.

У вiтальнi (вона ж подружня спальня Катi та Остапа Свиридовича) попiд вiкном стояло широке лiжко – мрiя всього життя Катерини, трохи вiддалiк – дубовий стiл, за котрим усе сiмейство снiдало, обiдало та вечеряло. На цьому столi стримiв i великий телевiзор, подарований Танечцi та Руслану на весiлля, його вмикали тiльки пiсля того, як скiнчиться трапеза i Катя прибере зi столу.

Молодi тiснилися в однiй кiмнатi з бабусями. Два лiжка на високих нiжках з морем подушок стояли по обидва боки бiля дверей. Напроти вiкна простягся розкладний диван-книжка, який не складався вiдтодi, як Руслан переiхав до Танечки. На диванi спали втрьох – молоде подружжя i десятирiчний син. У кутку стояв висаджений на старомодну шафку-комод ще один телевiзор – щоб Танечка могла дивитися серiали, коли вчергове зляже з якоюсь недугою.

Сусiди довго дивувались – як то Таня, котра вiд найменшого подуву вiтру «злягае» не менш нiж на тиждень, завагiтнiла i народила… Насправдi вся родина мрiяла про онука, а Танi вагiтнiсть була потрiбна хiба для того, щоб закрiпити свiй статус вiчно недужоi та безпомiчноi (це давало право не поратися на кухнi й не брати участi у щосуботнiх генеральних прибираннях).