Наближення. Переклади (збірник)

Було сущою насолодою стежити за перебiгом поетовоi думки, яка входила в контакт i спiвпрацю з творчою уявою росiйського майстра. Одноi юнацькоi смiливостi й рвiйностi виявилося замало, щоб здолати блокiвськi вершини вже з першоi спроби. Слiд було набути життевий i творчий досвiд, слiд було просто пережити те ж саме, що переживав Блок, аби стати урiвнi iз ним.

От коли кожна правка, кожна змiна в своiх текстах спрямовуються до однiеi мети, виходять iз найглибшого духовного спiвпереживання, стають бездоганно точним ударом лiтературного рiзця по мармуровiй брилi, вилучаючи з неi адекватну сутнiсть чудового образу.

Ось коли народжуеться досконалiсть. А досконалiсть твору виривае його з полону часу, завжди дае людинi радiсть пiзнавання прекрасного й завжди годить ii потребi самопiзнання.

Переклад може слугувати вiдмiнним засобом перевiрки твору на живучiсть – лiтературну, психологiчну, емоцiйну, iсторичну… Вiн знаходить новий ракурс, у якому оживае оригiнал, вiн «вживлюе» його в сьогодення, навiть (i саме) на iншому часовому, соцiальному, нацiональному грунтi.

Пiд пером Івана Драча достеменним вiдкриттям для украiнського читача стала творчiсть румунського поета Нiкiти Стенеску – «Елегii (Таемна вечеря)», двомовне румунсько-украiнське видання (Кишинiв, 2003).

Той лиш вмирае, хто знае себе,

той народжуеться, котрий

свiдок собi.

………….

Все просто, все настiльки просто,

що стае недосяжним.

Все так близько, настiльки

близько, що

заходить за очi

i стае невидимим.

………….

Ось я

залишаюсь тим, яким залишаюсь,

з прапорами самотностi, зi щитами холоду,

бiжу до себе в зворотнiй бiк,

одриваючись зусiбiч,

одриваючись вiд мого початку,

вiд мого лiворуч i вiд мого праворуч,

вiд того, що зверху, вiд того, що знизу,

ждучи звiдусюди

в iнше,

повсюди моiх споминiв знаки:

небу – зорi,

землi – повiтря,

а тiням – гiлочки з листям.

………….

Але передовсiм,

ми насiння i е – готуймося

з себе самих викинутись кудись,

вище кудись, в що-небудь,

що носить iм’я весни…

Бути всерединi феноменiв, завжди

всерединi феноменiв.

Бути насiнням i спертись

на власну землю твою.

    («Елегiя одинадцята.