Наближення. Переклади (збірник)

«Журитися не варто в смутен час…»

Журитися не варто в смутен час,

Що от жiнки – не янголи у нас.

Самi ми теж не янголи, либонь,

Хоча, можливо, iнколи крилатi,

Коли жiнки дарують свiй вогонь

Й нас пригощають на своему святi.

Нiколи я не бачив янголиць,

Крил не торкав, не цiлував iх лиць,

Не повторяв iмен таких оманних

В госпiталях, в палатах лiкарняних

Й, повержений, все ж не лежав я ниць.

І не у янголiв у днi бiди

Просив я хлiба, солi i води.

У днi минулi та ж лукава врода

Манила зором грiшного мене

І не безплотним янгольським вогнем —

Жiночим, бо ж не янгольська природа.

У радостi я з ними танцював,

А в смутен день i плакав, i ридав,

Розраду в них у днi знаходив чорнi.

Як це прекрасно, що жiнки якраз

Із плотi грiшноi таки сотворенi,

Святi i дивно грiшнi водночас —

З них свiтло нетутешне йде на нас.

«Свiт знову повен страхiв, неспокiйний…»

Свiт знову повен страхiв, неспокiйний.

Вiйна десь знову грае в свiй рiжок.

А в горах, тут, мов батько мiй покiйний,

Спокiйно горець уклада стiжок.

Сьогоднi, як в минулi всi вiки,

Дзвенить коса, кладе в покiс травини,

І свiже сiно пахне залюбки,

Аж ним пропахли в небесах хмарини.

Руйнуються пiдвалини твердинi,

Бiда готова свiт сповити в тьму —

Копицi сiна, скошеного нинi,

Стоять, мов сотнi лiт колись тому.

Стоiть косар i, мов його предтечi,

Словами дiда, тож послухай ти,

Шепоче лiс i лист кладе на плечi,

Шепоче: «Од життя не утекти!»

Я бачу: вийшли буйволи юрбою,

Вигострюе орел свiй влучний зiр,

Неначе зброi, вогневоi зброi

Не вигадали люди до сих пiр.

Лягае сонце косарю на плечi,

Палае неба синя дивина,

Неначе свiт, де наступа мiй вечiр,

Не нажахала жодна ще вiйна.

Граблями пiдправляе стiг спокiйний,

Поважний горець, мов його стiжок,

Неначе всi вже вiдгримiли вiйни,

Кладе косар косу на морiжок…

«Минув твiй полудень, прийшов вечiрнiй час…»

Минув твiй полудень, прийшов вечiрнiй час.

Всьому своя пора – iде вже нiч до нас.

Як на порозi стiйкостi бракуе,

Бо ж ти не вiчний – не бентежся всуе,

У наших гiр i скель учися повсякчас.

І не жахайся блискавок. Тривоги

Стрiчай без ляку в дощ i снiгопад —

Бери за приклад смiливiсть дороги,

Що мовчки терпить снiг, i дощ, i град.