Наближення. Переклади (збірник)

Прости, що, зломлений, в самотинi

Я над могилою твоею плачу.

Прости, що вперше, як мале дитя,

тебе ослухавсь i ридаю скрушно.

В цей чорний вересень мого життя

я вперше, мамо, заповiт порушив!

14

«Не плач. То свiт нас, матерiв, берiг

од горя – пережити горе сина.

І коли смерть прийшла на мiй порiг,

так мусить бути: я сама просила.

Просила всi лiта ii,

коли

зорi молилась в надвечiр’я синi.

Хай душу не заступить тiнь iмли!

Мужайся, заклинаю тебе, сину.

15

«Лишаю одного. Прости, молю,

мене, дитино, в цю тяжку годину,

що вперше завдаю тобi жалю

своею смертю. Не моя провина.

Я вiджила. Аби лиш ти в путi

не спотикався i не знавсь з бiдою.

Радiла я, що син мiй при життi

нi разу не покрив себе ганьбою.»

16

«Лишаю одинокого. Прости!

Хто ж голову твою тепер прихиле?

Та знай: як честi й правдi зрадиш ти,

я заридаю i в тiснiй могилi.

Будь мудрим.

та жить не легше – пам’ятай до скону.

Донинi серцем берегла твiй слiд,

тепер моя могила – оборона».

17

Так говорила ти в останнiй час —

мiй судiя, моя свята наука.

Коли, було, на манiвцi збивавсь,

на правий шлях вела мене за руку.

Ти в спадок полишила доброту,

сердечну мудрiсть i любов велику.

Душi твоеi свiтлу висоту

я прагнутиму осягти довiку.

18

На смертнiм ложi вiрила вона:

«Не плач, ми ще побачимося, сину».

Той голос тихий серце протина,

коли в журi дивлюсь на верховини.

Однинi тi слова в менi завжди…

Та знов на гори подивився тужно.

«Вам не зустрiтися повiк. Не жди», —

сказали менi гори незворушно.

19

Гарсiа Лорко, брате мiй!

Як жаль —

вона читать не вмiла! Коб умiла —

зi мною б разом по тобi печаль

по-материнськи в горах подiлила.

Вона б сльозою вмила день i смерк,

i весь Чегем хиливсь би з нею в горi.

Тепер iй не оплакать нашу смерть —

я сам ii оплакую у горах.

20

Я нинi горя скуштував того,

що й вас не обмине, рокуе досвiд.

«Чи мати вмерла в тебе одного?

О, скiльки матерiв пiшло на той свiт!» —

ви скажете.

То – iстина, на жаль.

Та як вмира твоя – здаеться, часе,

що тiльки ти зазнав таку печаль,

звiдколи в груди попiл б’е Клааса!

21

«Роби добро! У цьому смисл всього.