Батяр з Клепарова

А була ж майже на вiдстанi витягнутоi руки!

Северин у вiдчаi намагався зробити ще кiлька крокiв помiж скупчених столикiв й щiльноi публiки. Та всi його зусилля виявилися марними. Вiн приречено зупинився, опустив голову, а потiм повернувся до столикiв з личакiвськими збуями. Наближався до них з дурнуватою посмiшкою, театрально простягнувши руки вперед, експромтом граючи зварйованого слiпого.

– Йой! Куго я виджу! Ку-у-урва тi маць бу-у-ула! Яке то щисьте вас туткай-во всiх видiти, кулегi! Ану, дай-но спробую, хто ту е? Йой! Та туткай однi рiднi батяри!

Северин хiхiкав, божевiльно дивився кудись вбiк, чи вгору, ляпав долонями личакiвських батярiв по головах, крутив iм вуха, щипав i тарбав iх за щоки, носи, пiдборiддя, плямкав пальцем по iхнiх губах.

Личакiвськi збуi спершу невимовно тiшилися з такого Северинового моцного кавалу. Реготали, жартiвливо й грайливо вiдбивалися вiд його рук, навiть пiдiгрували. Але щодалi, тим бiльше тi його жарти трималися на межi. Пробираючись так по головах батярiв мiж iхнiми столиками, Северин затримав своi руки на плечах самого Ореста Щипа – Орка Щипавки, як його помiж собою називали всi личакiвськi.

Вiн единий з-помiж своеi батярськоi компанii навiть не посмiхнувся. Вiн мовчки, похмуро i незадоволено спостерiгав за всiма Севериновими цирками. Невисокий на зрiст, непримiтний i невиразний, вiн був надзвичайно жорстоким та безжальним, справжньою грозою усього Личакова i вважався старшим понад усiма личакiвськими збуями-батярами.

– А ту хто е? Ану-ану, дай-но впiзнаю, хто то такий!

Несподiвано рвучко Северин пiдняв за плечi Орка з-за столика.

Всi личакiвськi батяри за сусiднiми столиками принишкли, мовчки спостерiгали, чим то все скiнчиться, i напружено-дурнувато посмiхалися. Але й за багатьма iншими столиками в залi уважно стежили, що там той Северин витворяе. А вiн, незважаючи нi на що, захоплено грав далi зварйованого слiпого, дивився кудись вбiк, а руками обмацував плечi та голову Орка.

– Йой! А хто ту е? Хто ту такий? Йой! Щось нiяк не впiзнаю! Йой, а шо то таке? Хто ту такий? Гi-i-i! Йой! Ледве впiзнав-ем! Га-га-га! Та то е той шпиндель личакiвський!

І Северин грубо провiв вiдкритою долонею з розчепiреними пальцями по обличчю Орка, вiд чола до самого пiдборiддя.

А то вже була страшна образа, настiльки страшна, що за львiвським батярським кодексом в життю нiколи i нiкому не прощалася, хто б не посмiв таке вчинити. Личакiвськi пiдiрвалися зi своi мiсць.