Батяр з Клепарова

Зала затихла i на секунду завмерла вiд гуркоту перекинутих столикiв та незрозумiлих крикiв. У ту ж мить, як по командi, чоловiки з публiки гуртом кинулися розбороняти розлючених батярiв. Бо якби того не зробили, сталась би велика бiда.

Той раптовий спалах лютi мiж Северином i личакiвськими у примiщеннi «Лябiринту» вдалося загасити одразу ж. Щойно ватажок личакiвських, грiзний Орест Щип, якого боялися i поважали всi львiвськi батяри, грубо вiдштовхнув Северина, усi довкола вже були напоготовi, бо дуже добре знали можливий розвиток сценарiю «дружньоi» зустрiчi мiж клепарiвськими та будь-якими iншими батярами, особливо личакiвськими, його кульмiнацiю i фiнал, тобто чим усе могло скiнчитися.

І самого Северина, i клепарiвських, i личакiвських вмить з усiх бокiв обступили моцнi хлопи з постiйних завсiдникiв «Лябiринту» i вiдсунули по рiзних кутках. А то вже називалося – ситуацiя! Щойно градус розмови мiж батярами наближався до критичного ступеню, стурбований Зеник занепокоено замахав руками до свого оркестру з вимогою негайно грати щось гучне, бадьоре i жваве!

Батяри, грiзно вiдмахуючись вiд чемних та поважних клiентiв «Лябiринту», якi все намагалися заспокоiти, урезонити iх, неохоче, та все ж повiльно розiйшлися по своiх мiсцях.

Та ненадовго.

У гострiй словеснiй сутичцi вони все ж домовилися стрiнутися опiсля десь на затишнiй вуличцi, коли iм жодна курва не заважатиме принципово полагодити помiж собою деякi делiкатнi питання.

Такий, на початку затишний, майже домашнiй вечiр у «Лябiринтi», що передбачав приемне i радiсне розгортання чарiвного торжества доброi музики i спiву, в одну секунду був зiрваний. Тепер жорстока непередбачуванiсть розвитку наступних подiй загрожувала будь-кому з вiдвiдувачiв дансингу. І в залi запанувала загальна напруга та неспокiй. Публiка, особливо жiнки та дiвчата, раптом забажали чимшвидше повертатися домiв. І хоч як бiдний Зеник Смага не намагався заспокоiти, розвеселити публiку дотепними вiцами або ж новими пiснями, йому то нiяк не вдавалося.

Слава «Лябiринту» як про нейтральну територiю, а тому цiлком безпечне мiсце для всiляких забав, вмить розсипалася на порох, неначе то був простий фокус, придуманий невправним цирковим iлюзiонiстом.

Справдi, з настанням ночi, неподалiк «Лябiринту», в затишному скверику навпроти залiзничноi колii, все найцiкавiше тiльки-но зароджувалося.