Батяр з Клепарова

Вона проводить ним у повiтрi перед самим носом вкрай ошелешеного Северина.

Йому паморочилося в головi цiлий день, гудiло ще з минулоi ночi. А щойно, випадково побачивши свою незнайомку, тi його памороки лише посилилися. Коли ж у його нiздрi вдарив той п’янкий i терпкий, магiчний аромат екзотичних парфумiв, в очах йому геть потемнiло вiд паморокiв, вони мимовiльно закотилися догори i Северин, по-справжньому, мало не втратив свiдомiсть. Лише якимось чудом йому вдалося уникнути повного затьмарення i втриматися на пiску у тiй самiй позi, накарачках.

А дiвчина без жодного слова закрила флакон, сховала його назад у срiблясту торбинку, пружно виструнчилася на мiцних ногах i, злегка розправивши на собi плаття, впевненим кроком, не озираючись, рушила вулицею далi в своiх справах.

Северин лише змiг провести ii довгим поглядом, а потiм ще якийсь час мов бик мотав головою, намагаючись повернутися до тями.

А батяри вже пирскали, душилися вiд смiху, катулялися довкола купи брукiвки. Северин повiльно повернув важку, затуманену голову в iхнiй бiк.

Ще кiлька разiв хитнувши знеможено головою, вiн сiв у пiсок, бо пiднятися на ноги йому вже було несила.

Екзотичний, дивовижний аромат парфумiв незнайомки одразу ж настiльки глибоко проник у якiсь невiдомi дiлянки його мозку, що Северин добре вiдчув i чiтко побачив, нiби у свiтi з’явилися зовсiм новi кольори, не баченi ранiше нюанси. І той переворот у його свiдомостi можна було б порiвняти хiба що з переворотом у кiнематографi, коли до якогось часу вiдображення самого життя i всього довкола було одноманiтним, неначе чорно-бiлий фiльм.

Але якогось дня, коли ти навiдуешся до кiнотеатру, а там раптом – бац! i показують кольорове кiно! Приблизно так Северин уявляв собi те, що тодi творилося в його головi, хоча насправдi усi тi процеси були набагато складнiшими. Вiн сидiв, обхопивши колiна руками, свого нерозлучного капелюха насунув аж на самий кiнчик носа, аби прикрити очi i не бачити тих вар’ятiв, якi безуспiшно намагалися зачепити Северина словами i розкрутити його на перчену розмову про кобiт.

Вiн не вiдгукувався на жодне запитання, не реагував на всiлякi зачiпки, залишався глухим до всiх i до всього, i що далi, все глибше проникав у себе. Батяри швидко полишили Северина, який нiяк до них не вiдгукувався, знайшли собi щось цiкавiшого i тiснилися купою на вiддалi.

А Северин, перебуваючи думками десь дуже далеко поза всiм свiтом, вирiшував, як тепер йому жити далi i як бути.