Батяр з Клепарова

Шурхотiли рифленi жалюзi крамниць, ховаючи на нiч вiтрини та дверi. Дрiбнi вуличнi торговцi, перекупники та невеликi ятки з найрiзноманiтнiшим товаром потрохи згортали свою, таку малоприбуткову комерцiю i пакувалися.

Пiсля тих дрiбних «комерсантiв» на всьому центральному обширi мiста залишалися купи смiття, рiзного мотлоху, гори зiпсованого товару чи зогнилих за день продуктiв. Тодi за роботу бралися львiвськi смiттярi. Тепер вони панували на вулицях – починалася iхня вечiрня змiна. Не змигнувши оком, з’являлися фiри з величезними ящиками для смiття та вiзки.

Робота кипiла, завзято шурхотiли по львiвськiй брукiвцi, по сiрих плитках хiдникiв мiтли, гралi, шуфлi. І чудесним чином, за дуже короткий час всi львiвськi вулицi, очистившись, вiдроджувалися, ставали знову привабливими вже для вечiрнiх, нiчних принад.

Щойно Львiв завершував свiй трудовий день, як на змiну йому з’являвся iнший, не менш важкий – Львiв вечiрнiй. Коли однi заклади вже зачинялися, iншi щойно розпочинали роботу – вiдчинялися ширше дверi крамниць, кав’ярень, ресторанiв, кiна.

Бiля дансингiв та театрiв юрмилася розкiшно вбрана публiка, i з вiкон усiх розважальних закладiв линули, запруджували мiсто першi звуки джазу. І виходили на передвечiрнi вулицi першi кишеньковi злодii, повii та iхнi сутенери.

Вогнi великого мiста заманювали, змушуючи всiх охочих бездумно вiддаватися у його солодкий полон i легко лягати на хвилi безтурботного грiха, сповна випити чашу пропонованих мiстом спокус.

Северин давно про це дуже добре вiдав. Хоча й зазнав змалечку важкого життя i сам спробував на смак усю його гiркоту, все ж почувався щасливим лише вiд одного усвiдомлення, що вiн – львiв’янин! І що йому надзвичайно поталанило народитися саме тут, на вiдмiну вiд усiх iнших нещасних людей, яким так не повезло в життi, бо вже нiколи не зазнають солодкоi втiхи – назвати себе правдивим львiв’янином.

Якось у дитинствi старий мудрий батяр порадив йому, коли на катехiзацii панотець раптом спитае, що таке украiнська дiаспора, вiдповiсти так: то е всi украiнцi свiту, котрi мешкають поза межами Львова.

Тодi, малим, вiн ще не змiг вiдчути всю сiль цього батярського дотепу. А тепер добре знав i погоджувався, що весь украiнський нарiд дiлиться на львiв’ян i украiнську дiаспору. Вiн давно вже спробував майже всi вечiрнi й нiчнi, таемнi принади Львова. І недаремно про це мiсто складено стiльки пiсень.