Батяр з Клепарова

Бо що ще залишаеться батярськiй душi, котра спокусилася вечiрнiм Львовом? Тiльки спiвати!

Северин усе це дуже добре знав, але сьогоднi був збентеженим, вiн не йняв вiри, що таке щось могло з’явитися у мiстi йому невiдоме, про що вiн не здогадувався, але дуже прагнув розкрити.

Аж раптом гостро вiдчув збудливий аромат, який не давав йому спокою кiлька останнiх годин. Северин завмер, прилип до краю стiни, одним скоком сховався за нею. Виглядав одним оком на людну вулицю.

Вiн не помилився.

То була вона.

Северин уважно спостерiгав за нею зi свого сховку.

Вiн ще не знав, навiщо це все робить, навiщо йшов за нею, шукав ii. Лише несподiвано вiдчув, що йому стало приемно непомiтно спостерiгати за всiма ii дiями, рухами, жестами, залишаючись невидимим, стежити за нею, переслiдувати ii всюди.

Його охопила якась пристрасть переслiдування.

Полювання на жiнку?

Вона довго крутилася бiля виставлених на вулицi букетiв великоi i неймовiрно дорогоi крамницi квiтiв Марцелiя Краевського. Примiрялася то до одного букету, то до iншого.

Врештi зайшла досередини. Северин вийшов зi своеi засiдки i прошмигнув на iнший бiк вулицi, ближче до квiтковоi крамницi, та зник у новiй схованцi.

Вона вийшла у супроводi галантного власника крамницi, який нiс перед собою величезний, загорнутий у тонкий папiр оберемок бiлих троянд. За ними вийшов хлопець, вочевидь посланець. Вона витягнула зi своеi торбинки вiзитiвку, вручила ii хлопцевi, а власник передав йому оберемок троянд. Хлопець вклонився i вiдiйшов.

Вона ще хвильку перемовлялася з квiтникарем, який усе кланявся, i, попрощавшись з ним, неквапно рушила вулицею далi.

Северин – за нею.

Наступною була крамниця найдорожчих французьких парфумiв Роша. Там вона теж провела доволi часу.

А на Львiв опустилися справжнi сутiнки, i Северин у своiх засiдках усе бiльше вiдчував нiчну прохолоду. Нарештi вона покинула крамницю парфумiв i, не озираючись, пiшла центральними вулицями, аж поки не зайшла в дорогу каварню, замовила чай i сирник.

Северин вiдчув голод. В iнший час знайшов би, як його втамувати. А тепер – що? Мусiв терпiти.

Вона вийшла з каварнi i вперше зупинилася, роззиралася по вулицi, нiби вибираючи, куди ж тепер iй прямувати. З Гетьманськоi звернула до Марiйськоi площi, пройшла повз образ Матки Божоi, перейшла Легiонiв, на вулицю Копернiка, до Пасажу Мiколяша.

Северин пришвидшив хiд. Вiн боявся загубити ii в натовпi, у той же час намагався залишатися непомiченим.