На нашем сайте вы можете читать онлайн «Свята Марійка». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Свята Марійка

Автор
Дата выхода
05 мая 2017
Краткое содержание книги Свята Марійка, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Свята Марійка. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Зінаїда Луценко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Скільки б не писали – та кожна жіноча доля неповторна. Хтось, як та Марійка, покірно терпить знущання чоловіка, бо так само терпіла мама. Надежда не мириться із роллю жертви – і виростає над собою. Параска доводить, що не ім’я красить людину, а навпаки. Христі довелося пережити найстрашнішу зраду, але вона знайшла в собі сили відродитися і стати щасливою…
Історії, списані із реального життя…
Свята Марійка читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Свята Марійка без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Дзвонить Надежда Нiнi, така рада!
– Дали нам у мiстi квартиру двокiмнатну, i зарплата у Вiтальки буде вища! – радiе. – Тiльки не знаю, чи iхати менi разом iз ним тепер, чи, може, ще трохи почекати, пожити з дiтьми тут, поки вiн у новiй квартирi ремонт зробить?
– Ти що, Надеждо? Тебе ще життя нiчому досi не навчило? Мерщiй кидай усе, як е, та iдь за чоловiком i не залишай його там самого нi на день, нi на годину, ходи за ним, мов тiнь! – радить Нiна. – Почекай… А твiй чоловiк ще в частинi, бiля тебе?
– Нi, – каже Надежда, – вже два днi, як поiхав.
– То швидко бери ноги в руки й лети за ним! Сьогоднi ж! Чи ти хочеш сама з двома дiтьми залишитися?
– Ото я дурна! – Надежда злякалася. – Уже iду! Бiжу складати речi! Спасибi вам за пораду.
Переiхали Надежда iз Вiталiком на нове мiсце.
Вiдразу ж по приiздi вiдвели дiтей до дитячого садочка, Надежда обклалася книжками i стала готуватися до екзаменiв. Ще записалася на плавання в басейн, замiсть м’яса iла рибу…
Навеснi Надежда почала бiгати до iнституту, а в кiнцi лiта прийшло повiдомлення, що вона вступила на заочне вiддiлення.
– Все! Я тепер уже бiльше не дурна курка! – кричала до Нiни в слухавку Надежда. – От побачите, закiнчу iнститут сама!
– Ну, старайся! Тiльки як же ти встигатимеш усе – квартира, чоловiк, дiти, басейн, навчання?
– Який басейн? Я на роботу пiду; спочатку нянею до дитячого садочка, там якраз звiльнилося мiсце, жiнка в декрет пiшла. І бiля своiх дiтей буду, зароблю грошi, та й стаж зараховуватиметься.
– Молодець! – Нiна подивувалася такiй перемiнi.
– А хто в мене е, крiм мене? – каже Надежда. – На кого менi ще надiятись? У матерi з батьком одна вiдмовка: ти вийшла замiж. Чоловiк? Де гарантiя, що мiй Вiталiк знов не заведе собi коханки? Досить менi принижуватись? Нi! Усiм докажу, що я теж чогось варта!
Ось так i завертiлося.
Надежда усе встигала: зранку на роботi, потiм порядкуе вдома, у вiльний час читае, вчиться. Добре, що iнститут був у тому ж мiстi, де вони жили.
Та й Вiталiк, на щастя, на новiй роботi мусив цiлий день бути на територii, вiльного часу не мав i не мiг вештатися без пуття. І як був зайнятий, то й дурощi йому в голову не лiзли, щовечора повертався додому, до сiм’i.
Почалося i в краiнi прояснення. Вiталiк iз Надеждою заробили грошей, самотужки зробили в новiй квартирi ремонт, почали на машину вiдкладати.
А Надежда на роботi так старалася, що вже наступного року перевели ii працювати вихователькою.






