Свята Марійка

Та якось…

Нiколи, нi разу Параска не вiдчувала за собою свого вiку, не приглядалася пильно в люстро. Ну так, волосся трiшки посивiло, з роками тiло стало неповороткiшим, погрубшали ноги i живiт, груди впали, поблякли брови…

І що поробиш? Такий у жiночоi краси нетривкий час, немов у троянди – то вона цвiте й гарно пахкотить, милуе око, а то вмить – зiв’яла, обсипались пелюстки.

Ось так i з Параскою раптом сталось. Ще й почала вона хворiти – то голова нi з того нi з сього заболить, то в жар ii кидае, тиск вiд перевтоми почав стрибати, попiд очима узялися синi кола, заболiли ноги.

– Де старiсть, там i слабiсть, – сказала мати.

– Хiба ж у сорок старiсть настае? – дивуеться Параска.

– Та звiсно, що не в сорок, але – ти жiнка. Воно у кожноi по-рiзному виходить, а в тебе сталося так, почнеш тепер що рiк, то усе бiльше марнiти. Бережи, доню, свое здоров’я.

Параска ж, – а хто б учинив не так? – звiсно ж, приiхала вiд мами та й кинулася iз жалощами до подружки.

– Мiрочко, зi мною така бiда! Менi от навiть мама каже…

– Яка бiда?

– Я старiю…

– Та що ти таке верзеш дурне, Параско? Не говори бiльше менi про старiсть, не хочу й чути! Ти молода i гарна!

– Справдi?

– І не думай! – а сама пильнiше придивилася, ледь-ледь скривила губи.

От Параска трохи й втiшилася. Пiшла в лiкарню, порадилася з терапевтом, той виписав вiд тиску лiки, вiтамiни якiсь, краплi для гарного сну.

Стало легше.

Але… Ще було страшно Парасцi за чоловiка, а що як вiн ii таку розлюбить? Що як вiдвернеться вiд неi або знайде собi молодшу, кращу?

Хоча це Параска аж он куди загнула! Бо ii Андрiй дивився i бачив усе життя тiльки ii, любив повсякчас тихою i вiрною любов’ю.

То й заспокоiлась. Хiба почала частiше зазирати на себе в люстро, бiльш прискiпливо вибирати одяг, перестала носити взуття на високих пiдборах. Обстригла довге волосся…

– Буде менше видно сивину, – пояснила причину чоловiковi, коли вiн обурився:

– Я так любив твоi кучерi! Для чого ж ти iх вiдрiзала?

Минуло ще кiлька рокiв.

А от Мiра – довгонога, струнка бiлявка, що саме увiйшла в свою найкращу пору.

Парасцi б схаменутись, роззирнутися як слiд. Та все у них, як i завжди – спiльнi вечерi й танцi, позичання солi-перцю й обговорення цiни на бiлизну.