Свята Марійка

– От я собi купила сьогоднi нiчну сорочку, хочеш, покажу? – хвалиться подружцi Мiра i вискакуе зi спальнi у чорному шовку на бретельках, золоте мереживо на диво пишних грудях. – Ну як?

– Ти б Андрiя хоч посоромилась! – спиняе дружину Вiктор.

– От iще! – Мiрка пускае бiсики очима, манiрно водить станом туди-сюди, сорочка гарно облягае ii тоненьку талiю. – Хiба це хтось тут чужий, щоб я соромилась!

– Як тобi ловко, з такими тоненькими нiжками, – зiтхае Параска. – А у мене варикоз, пече… – та й прикусила губи.

Бо вловила Параска якийсь дивний погляд свого чоловiка, миттево кинутий на подружку…

Якось Параска поверталася зi школи, ударив грiм, дощ полляв, мов iз вiдра. Прибiгла пiд своi дверi уже мокра, – аж вони зачиненi. Засунула руку до сумки – ключiв нема! Параска набрала номер чоловiка:

– Ти де?

– У нас сьогоднi змагання з волейболу, хiба забула?! – перекрикуе гвалт у спортзалi Андрiй. – Я буду пiзно! І Сашко зi мною! Щось трапилось?

– Я ключi забула!

– Ну, тодi… Приходь до нас!

– Нi, я краще почекаю у Мiрки, – Параска не захотiла повертатися у дощ до школи.

У Мiрчинiй квартирi пахло львiвською кавою, чувся веселий жiночий смiх.

– Привiт, ти не сама? – Параска нiяково провела долонею по мокрому волоссю. – А я от… пiд дощ потрапила.

– Проходь! Знайомся, це – Кетi, моя подруга, колишня спiвмешканка по гуртожитку. Ми десять рокiв не бачились! Кетi щойно повернулася з Америки, на пе-ем-же! Тепер вона буде жити у нашому мiстi, уявляеш?!

– Ти нас iще не познайомила… зi своею мамою, – яскраво-руда американка манiрно, наче кiшка, пiдвелася зi стiльця.

– Та iз якою мамою?… – раптом знiяковiла Мiрка. – Це моя сусiдка, моя найкраща подруга Па… Памела, – пiдморгнула раптом Парасцi, але так, аби було непомiтно для Кетi.

Посоромилась?…

– Памела? Гарне iм’я, але вам… чи то – тобi, якось не личить.

Параску раптом кинуло у жар.

– Та то Мiрка пожартувала, нiяка я не Памела, я – Параска, – видихнула.

– Аж так? Креативненько! Крейзi, як у нас в Америцi сказали б.

– Як е…

– А я от теж звалася колись… Катерина. Але то дуже не комiльфо, тож я тепер Кетi!

Розмова мiж ними вiд самого початку не склалася.

Бiльше говорила Кетi, повiльно вiдпиваючи зi склянки вiскi. Вона розповiдала про життя у Штатах, про новi тенденцii на ринку моди, про ботокс i лiпосакцiю. Мiрка теж пила.